Глава 3

- Сессі. Як настрій?

- Вже краще.

- А був поганий? - Поцікавилась дівчина.

- Не то щоб. Але з тобою значно краще. - Сессі закатила очі на такий “оригінальний” підкат. - Хочеш секс на пляжі?

Рей кивнув у сторону її спорожнілої склянки.

- Це ти про коктейль чи продовження вечора? - Вирішила пожартувати. Рей награно від того знітився.

- Якщо ти забажаєш наш вечір завершити саме так, то я абсолютно за. Бармене, “Секс на пляжі“ та “Куба лібре”!

- Хах! А ти хитрий, не пропадеш. - Розсміялася Сессі.

- Не без того. - Підморгнув Рей. А він умів бути неперевершено милим.

- Ваші замовлення. - Бармен поставив напої, що спокусливо виблискували.

- Дякую. Ммм...  Смачно!

- Сессі, то чому така красуня й сама у клубі? - Став розпитувати Рей.

- Подруга сьогодні у родинному колі вечеряє, наречений на науковій конференції рятує світ.

- То наречений у нас як Людина- Павук?

Сессі розсміялася:

- Щось типу того. А так схотілося відпочити, потанцювати під класну музику. То  й вирішила сама піти, чи й не вперше.

- Молодець, бо іншке ми б не познайомилися.

“Ох, знову ці мега підкати від недобитих ловеласів” - подумала дівчина.

- Чим займаєшся?

- У вільний від роботи час люблю колекціонувати метеликів. - Відповів Рей, загадково поглядаючи.

- Та ладно? - не повірила Сессі. - Метеликів?!

- Чому тебе це так дивує?

- Вперше бачу чоловіка, та й взагалі вперше бачу людину, яка колекціонує метеликів. Мабуть, це доволі моторошно...  

- Чому? - Рей зробив ковток і крисшталики льоду тихенько дзенькнули об стінки склянки.

- Ну як...  Ці трупики, пришпилені до оксамиту у рамочках висять на кожній вільній стіні...  Гнетюча атмосфера смерті...  Хіба ні?

Рей щиро розсміявся. Його сміх такий низький та бархатистий був надзвичайно приємним.

- О ні! Я не замаюся вбивством невинних комах. Я їх розводжу. Знаєш який це захопливий процес? - Очі чоловіка захоплено світилися. - Коли ти сьогодні ти бачиш незграбну товсту гусінь, а вже за кілька днів вона перетворюється на витонченого метелика. Вони літають по твоїй оранжереї, сідають на пальці, - Рей підніс руку до свого обличчя, наче там й справді сиділа комаха - ,їх можна розглядати годинами.

Сессі мимоволі уявила собі великого метелика з крильцями глибокого насичено синього кольору.

- Це має бути захопливо. - Видихнула. - Певно, це дуже важко тримати вдома метеликів?

- Насправді, не дуже. - Рей бачив, що дівчина щиросердо зацікавилася і з захопленням продовжив. - У мене є спеціальні інкубатори - бабочкарії. Для кожного вижу свій. У них підтримуються індивідуальні умови для кожного виду: температура, вологість, їжа.

Сессі слухала його як зачарована. Нічим не видатний, на перший погляд, чоловік зараз все більше приваблював. Те, як захоплено він розповідав про хоббі, як його водночас сильні та ніжні руки тримали уявних метеликів.

“Ох, в мене є Чарлі. Він мій наречений” - нагадувала собі Сессі.

- А ще я люблю їздити у різні куточки світу за новими метеликами. Але намагаюся зловити сам, а не купувати у фермерів. Такі собі мисливські забаганки маю. - Знов розсміявся чоловік.

- Клас! Це мега захопливо. - Сессі була щиро зацікавлена і навіть подумували чи не треба б їй придбати бабочкарій.

- Знаєш, я би з радістю тобі показав своїх метеликів

- Дякую, я подумаю. - А про себе подумала: “Краще все ж кудись на виставку схожу потім."

Ритмічна легка музика змінилася на повільну та чуттєву. Чоловік піднявся зі стільця та простягнув їй руку: