Втеча з будинку Мерфі
1
Ева відкрила очі.
Де це вона?
В кімнаті було темно. Світло давала лише одна-єдина лампа на стелі.
– Ботанік, фісташка, здається, прокинулася. – гукнув якийсь хлопець, що сидів поруч біля неї.
Ева вже давно відкрила очі, але все було погано видно. Як вона тут опинилася? В голові крутилося лише це питання, але останнє, що вона змогла пригадати, це те, як лягала спати: навела будильник на 6:30, накрилася ковдрою і виключила світло. Все. Розум здавався дуже туманним.
– Ботаанік! – знову кликнув хлопець, що сидів біля Еви. – Чорт, і як можна так спати?
Хлопець підвівся і пішов до "ботаніка", як він його називав. Трохи поштурхав його по плечах.
– Що таке? – запитав темноволосий хлопець в окулярах. І справді, поглянувши на нього, його можна було назвати тільки так – ботаніком.
– Фісташка прокинулася. – мовив хлопець. – Йди, подивися, як вона.
Той підвівся і підійшов до Еви. Вона спробувала підвестися, щоб сісти, але сил не було. Хлопець, що раніше сидів біля неї притримав її за плечі, щоб вона не вдарила головою об підлогу.
– Тихо, тихо. – мовив він. – Всеодно, зараз додому, чи куди там ще, ти не підеш. Ти звідси не виберешся. Зараз ботанік тебе огляне. Він вчив анатомію і хімію.
– І трохи медицину... – поправив ботанік.
– Хто... хто ви такі? – запитала Ева. – Ви... Це ви мене викрали?
– Заспокойся. Не ми. Ми такі ж, як і ти. Нас викрали. Поки не знаю для чого. – мовив ботанік.
#2374 в Детектив/Трилер
#1070 в Трилер
Відредаговано: 31.05.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
