Розділ 75. Пастка у темряві

Темрява складу була густою, майже дихати було важко. Лише рідкі відблиски місячного світла пробивалися крізь тріщини у дахові. Емілія притислася до Демида, відчуваючи, як його присутність наповнює її одночасно страхом і захопленням.

— Вони близько, — прошепотіла вона, затамувавши подих.

— Так, але тепер ми готові, — спокійно відповів він, ковзаючи поглядом по темних кутках складу. Його рука знову торкнулася її плеча — мить контакту, яка змушувала тіло реагувати, хоча мозок кричав: «Біжи!»

Раптом із тіні вистрибнув перший охоронець Босого. Демид миттєво спрямував його до стіни, короткий удар, і чоловік впав непритомний. Емілія відчула, як адреналін розливається по її жилах, змішуючи страх і пристрасть у пульсуючий коктейль відчуттів.

— Тримайся за мене, — прошепотів Демид, притискаючи її до себе. Її серце билося в унісон із його. Страх і бажання — все було на межі, але вона знала, що поруч з ним у неї є шанс вижити.

Другий охоронець кинувся з боку, але Демид швидко відреагував: кілька точних рухів, і він теж опинився на підлозі. Емілія помітила, як його тіло виблискує силою і рішучістю. Він захищає її, і водночас їхній контакт пробуджує щось непередбачуване всередині неї — жар, що переплітається зі страхом.

— Ми не можемо залишатися тут довго, — прошепотів Демид. — Зараз кожна секунда важлива.

Емілія кивнула, вловлюючи його думки, відчуваючи, як її страх поступово перетворюється на рішучість. Вона вже не просто пасивна — її тіло й розум почали діяти у такт із Демидом.

Раптово з темряви почувся шум — Босий, величезна постать, наближався, очі блищали люттю.

— Я хочу її! — крикнув він, і його голос розсіяв тишу, наче грім.

Демид різко притиснув Емілію до стіни, шепочучи: — Не відводь погляду, не піддавайся страху. Ти зі мною.

Вона відчула, як його дотик наповнює її рішучістю. Серце калатало шалено, адреналін розривав тіло на частини, а страх і пристрасть злилися в одне неймовірне відчуття. Вони були разом, і поки так — шанс вижити є.

Босий наближався, а темрява складу перетворилася на арену, де страх, пристрасть і боротьба змішалися в пульсуючу реальність. Кожен рух, кожен дотик, кожен погляд — це боротьба за життя і одночасно небезпечна гра почуттів.

— Вперед, — шепотів Демид, і вони разом кинулися в вузький коридор, де тіні давали шанс на втечу і на те, щоб випробувати себе, страх і пристрасть, що пульсували між ними.