Розділ 74. Гра тіней

Місто спало під важким покривалом ночі, але Демид і Емілія відчували кожен подих темряви. Вони сховалися в старому складі на околиці — вузькі коридори і темні ящики давали хоч якусь перевагу перед переслідувачами.

— Він нас шукає, — прошепотіла Емілія, притискаючись до його плеча. Страх і напруга пронизували кожен сантиметр її тіла, а серце калатало шалено.

— І він знайде, — відповів Демид спокійно. — Але поки ми тут, ми можемо діяти.

Він вийняв невеликий блокнот з кресленнями міста, позначив виходи, укриття і можливі пастки. Його пальці ковзали по паперу, показуючи маршрути і підготовлені точки засідки.

— Ми повинні бути хитрими, — промовив він. — Кожен крок має значення.

Емілія мовчки слухала, відчуваючи його близькість. Страх і пристрасть змішувалися в єдину хвилю, що тремтіла всередині неї. Її тіло реагувало на його присутність — руки шукали його, коліна мимоволі торкалися його стегна, серце билося в унісон із його пульсом.

— Ти завжди такий… холодний і рішучий, — тихо промовила вона. — І водночас… вінницький, — її голос зірвався, а очі світилися дивним бажанням і страхом.

— Моя холодність — це лише зброя, — відповів Демид, нахилившись до неї. Його обличчя було близько настільки, що вона відчула його подих на шкірі. — А зараз ти — моя слабкість і моя сила одночасно.

Вони почули шум зовні — тіні охоронців рухалися у дворі. Демид обережно підняв руку, показавши їй залишатися спокійною.

— Тепер ми граємо в тіні, — промовив він. — Кожен їхній крок ми передбачимо. Кожен рух — наша відповідь.

Емілія відчула, як страх перетворюється на рішучість. Вона могла відчувати, що поруч із ним вона сильніша, навіть коли темрява і небезпека навколо.

— Я готова, — прошепотіла вона, і її очі світилися рішучістю.

Демид усміхнувся, холодно і трохи дотепно. — Добре. Тоді починається наша гра. І пам’ятай — ніхто не отримає тебе, поки я поруч.

Тінь Босого повільно просувалася до складу, не знаючи, що всередині його чекала підготовлена пастка. Страх, пристрасть і планування зливалися у єдиний пульсуючий ритм — ритм цієї ночі, де життя і смерть, бажання і небезпека були нероздільні.