Ранковий вітер приносив свіжість, але не знімав напруги, яка ввібралася в їхні кістки і душі. Демид і Емілія сиділи на прибережному камені, спостерігаючи, як річка блищить у ранковому світлі, мов розсипані крихти золота. Кожен відблиск — нагадування: життя не повертається, кожна хвилина — на вагу життя.
Босий ще не залишив пошуки. Їхні серця калатали в унісон із невидимою годинниковою стрілкою небезпеки, що невблаганно наближалася.
— Ми не можемо залишатися тут, — промовив Демид. Голос його був спокійним, але в кожному слові відчувалася непохитна рішучість. — Він знайде нас, якщо ми будемо чекати. Потрібно діяти зараз.
Емілія кивнула, відчуваючи, як страх і хвилювання переплітаються в гостру емоційну лінію, що розтягувалася в її грудях. Разом вони були сильніші, але це відчуття змішувалося з адреналіном і реальним страхом смерті, що ще не відступив.
— Куди йдемо? — спитала вона тихо, намагаючись не порушити тендітну тишу навколо.
Демид розклав карту на камені, пальці впевнено прочерчували маршрути. Він показав вузькі вулички, покинуті двори, темні, покриті тінню старі будівлі.
— Ми пройдемо через старий промисловий район. Там менше охоронців, менше камер. Далі — через лісопарк до старої станції, а звідти… — він кивнув на протилежний берег річки, — можемо вирушити на безпечну територію.
Емілія уважно слухала, серце калатало шалено, руки тряслися від холоду й адреналіну.
— І що, ми просто біжимо, сподіваючись, що не спіймають? — її голос тремтів, але вона намагалася зберегти ясність розуму.
— Ні, — відповів Демид, стиснувши щелепи. — Ми робимо все розумно. Тиша, спостережливість, ритм. Кожен крок продуманий. Якщо ми будемо швидкими і розумними — він нас не знайде.
Вони піднялися, серця ще шалено калатали, а тіні ранку витягувалися, розтягуючи їхні фігури на мокрому асфальті. Емілія відчула, як страх поступово змішується з рішучістю, а поруч із ним — довірою до Демида, яка зміцніла після втечі та пережитих хвилин разом.
— Разом? — тихо спитав він, піднімаючи погляд на неї.
— Разом, — відповіла вона. Їхні руки непомітно зустрілися, передаючи силу, підтримку і незламну віру один в одного.
Ранковий світ переплітався з темрявою, але тепер вони були готові до активних дій. Кожна хвилина — на вагу життя. Кожен крок — боротьба за свободу. І разом вони знали: поки вони діють як одне ціле, ніхто і ніщо не зможе їх зупинити.
Навколо було тихо, але у повітрі відчувалася майже відчутна загроза. Кожен звук міг видати їхнє місце, кожен порив вітру — сигнал переслідувачам. Демид і Емілія зробили перший крок у свій шлях до свободи, і тепер вони йшли вперед без страху, бо рішучість була сильнішою за все інше.
#580 в Сучасна проза
#3917 в Любовні романи
#1774 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 04.12.2025