Втеча від свободи

Розділ 42. Початок рішучих дій

 

Ранковий вітер приносив свіжість, але не знімав напруги, яка ввібралася в їхні кістки і душі. Демид і Емілія сиділи на прибережному камені, спостерігаючи, як річка блищить у ранковому світлі, мов розсипані крихти золота. Кожен відблиск — нагадування: життя не повертається, кожна хвилина — на вагу життя.

Босий ще не залишив пошуки. Їхні серця калатали в унісон із невидимою годинниковою стрілкою небезпеки, що невблаганно наближалася.

— Ми не можемо залишатися тут, — промовив Демид. Голос його був спокійним, але в кожному слові відчувалася непохитна рішучість. — Він знайде нас, якщо ми будемо чекати. Потрібно діяти зараз.

Емілія кивнула, відчуваючи, як страх і хвилювання переплітаються в гостру емоційну лінію, що розтягувалася в її грудях. Разом вони були сильніші, але це відчуття змішувалося з адреналіном і реальним страхом смерті, що ще не відступив.

— Куди йдемо? — спитала вона тихо, намагаючись не порушити тендітну тишу навколо.

Демид розклав карту на камені, пальці впевнено прочерчували маршрути. Він показав вузькі вулички, покинуті двори, темні, покриті тінню старі будівлі.
— Ми пройдемо через старий промисловий район. Там менше охоронців, менше камер. Далі — через лісопарк до старої станції, а звідти… — він кивнув на протилежний берег річки, — можемо вирушити на безпечну територію.

Емілія уважно слухала, серце калатало шалено, руки тряслися від холоду й адреналіну.
— І що, ми просто біжимо, сподіваючись, що не спіймають? — її голос тремтів, але вона намагалася зберегти ясність розуму.

— Ні, — відповів Демид, стиснувши щелепи. — Ми робимо все розумно. Тиша, спостережливість, ритм. Кожен крок продуманий. Якщо ми будемо швидкими і розумними — він нас не знайде.

Вони піднялися, серця ще шалено калатали, а тіні ранку витягувалися, розтягуючи їхні фігури на мокрому асфальті. Емілія відчула, як страх поступово змішується з рішучістю, а поруч із ним — довірою до Демида, яка зміцніла після втечі та пережитих хвилин разом.

— Разом? — тихо спитав він, піднімаючи погляд на неї.

— Разом, — відповіла вона. Їхні руки непомітно зустрілися, передаючи силу, підтримку і незламну віру один в одного.

Ранковий світ переплітався з темрявою, але тепер вони були готові до активних дій. Кожна хвилина — на вагу життя. Кожен крок — боротьба за свободу. І разом вони знали: поки вони діють як одне ціле, ніхто і ніщо не зможе їх зупинити.

Навколо було тихо, але у повітрі відчувалася майже відчутна загроза. Кожен звук міг видати їхнє місце, кожен порив вітру — сигнал переслідувачам. Демид і Емілія зробили перший крок у свій шлях до свободи, і тепер вони йшли вперед без страху, бо рішучість була сильнішою за все інше.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше