Спокій душі.

Софія

Я стояла у шоці від почутого. Крістіан, мій друг, хлопець, котрий мені дуже подобався, хлопець, котрий викликав у мене зовсім не дружні відчуття. Хлопець, котрий змусив мене жити останні тижні й мені це дуже подобалось. Він був моїм охоронцем майже три роки.

Він був поруч постійно. Спостерігав за моїм життям, дивився за мною, був зі мною на всіх заходах, бачив коли я плакала, коли раділа, коли страждала і коли втекла. Він слідкував за мною весь час, але був у тіні. Я і не здогадувалась про його існування, я і гадки не мала, що хтось за мною слідкує і бачить все, що я роблю. Та і мало того, доповідав батькові про це все. Ну і звісно стежив за Олексієм. .
Тепер мені стало все зрозуміло, чому батько був такий спокійний та без емоційний. І чому, досі, за стільки часу ніхто не прилетів за мною і не намагався дізнатись щось про мене. Адже тут поруч був зі мною охоронець.

Тепер мені все зрозуміло.

Я розізлилась на всіх, на маму, на тата, на Кріса та на всіх. Ніхто не давав мені права вибору, ніхто не слухав мене і взагалі, ніхто не підтримував. Ніхто. Моє життя і досі було під контролем і під наглядом. Як же мені це набридло!!

Мені набридло бути маріонеткою. Я хочу бути самостійною.

- Залиш мене одну, прошу тебе. – сказала я Крісу, адже зараз дійсно я хотіла бути сама.
Я бачити нікого не хотіла. Я хотіла бути на самоті.
-Софі... Я не можу... Твій батько...
Було все, що сказав Крістіан, і ці слова мене розлютили. Та як він сміє мені говорити таке???? Та як???

-Та плювати мені на мого батька, на маму і на Олексія!!!!! Мені все одно!!! Я хочу бути самостійною! Я хочу жити! А вони мені не дають зовсім цього робити!!! Вони тільки те і роблять, що все контролюють!!!

Я кричала і не контролювала себе.

-Я ненавиджу той світ, тому і прилетіла сюди, тому і втекла! – я кричала і плакала.
Хоча сліз не помічала, у мене була лише злість, зневага та ненависть.
– Я хотіла пожити для себе, а як виявилось це все брехня. Це все підстава!!! Це все фейкове!!! І ти....

Останню фразу я сказала і мій голос надірвався. Він, людина, котрій я довіряла, людина, котру вважала другом, ось так весь цей час брехав мені. Він мене обманював і не міг нічого зробити.
Крістіан дивився на мене, а потім замість того, щоб відпустити, підійшов до мене, і обійняв.

Я не знаю чому, але я очікувала зовсім іншої реакції від нього. Я очікувала, що він мене відпустить, але цього не сталось. І я була дуже вдячна йому за це. Адже саме він мені потрібен, саме він і саме зараз.

-Софі, ні, це не фейк, це все правда. Я, ти, Австралія. Це все справжнє. – сказав він дуже впевнено і тримав мене в обіймах.
-Ні!!!! Ні!!! Ні!!! – почала кричати я, адже образа роз’їдала мене.

Я не могла контролювати цього і почала бити Кріса, так, ніби мені від цього стане легше. Але легше не стало.

Кріс тримав мене дуже сильно не відпускав.
-Відпусти мене!!! Я бачити тебе не хочу!!! – кричала я до нього, але хотіла зовсім протилежного.

Я ще кілька хвилин била його, кричала і плакала, а потім він сказав мені те, чого я ніяк не очікувала почути.
-Неправда! Хочеш!! – сказав він самовпевнено.

І я застигла на мить. Зупинилась моя істерика, плач і нерви. Я застигла і дивилась в очі, кольору океану, котрі дивились на мене з ніжністю та молили мене про прощення.

А потім я наважилась запитати у Крістіана:
-Звідки ти це знаєш?
-Я все знаю. – відповів він дуже швидко не відводячи очей від мене.
А потім Кріс притиснув мене до себе і я відчула жар його тіла, його божественний запах та силу, котра була видна неозброєним оком.

Цей чоловік поруч, це була машина, це був наче робот, але він вмів відчувати, він був справжнім, моїм.

Він нахилився до мого обличчя і наші очі та губи були на не пристойній відстані один від одного. Я чула його дихання і здається помирала від очікування. Це була каторга для мене.
-Я тебе ніколи не ображу. – сказав Кріс. – Я буду тебе оберігати від всіх.

І я повірила йому. Я повірила, адже знала, що він так і зробить. Я знала, що він завжди буде мене оберігати, берегти та піклуватися про мене, як ніхто.
-Обіцяєш? – запитала я у нього, але знала наперед відповідь.

-Ціною свого життя. – сказав він сміливо.

І я знала, це правда. Адже такі чоловіки, як він не кидають слів на вітер. Такі чоловіки, як він, справжні бійці, справжні захисники і я знала, з ним я буду щаслива. І не помилилась, я вже була щаслива останні тижні, і така щаслива, як ніколи. .
Крістіан нахилився до мене і ніжно, чуттєво поцілував мене.

Коли його губи доторкнутися до моїх, здається мій світ перевернувся знову мільйони разів.

Мене цілувала багато разів у житті, але цей поцілунок не зрівняється ні з чим. Це був не просто поцілунок, це була відкрита душа, котра доторкнулась до іншої й це було чисте блаженство.

Крістіан обережно поцілував мене, ледь доторкнувшись своїми ідеальними та пухкими губами до моїх і я мало не зомліла.
Я відповіла йому і це було дуже ніжно. Цей поцілунок був найкращим, найчуттєвішим з усіх, що коли-небудь були у мене.

Ми цілували один одного дуже ніжно, смакуючи кожен міліметр ідеальних губ. Це був кайф.

Не знаю, як довго ми це робили, але коли Кріс відхилився, мені стало самотньо і я хотіла ще. Я хотіла ще відчувати його, цілувати його і бути поруч з ним.

Він відхилився губами, але погляду не відводив і його обличчя досі було дуже близько біля мого.
-Я не думав, що поцілунок може бути таким.... – сказав він.
-Ідеальним. – сказала я.
Він усміхнувся і знову мене поцілував, знову так ніжно, чуттєво і красиво.

Ми знову смакували один одного, а коли Кріс вкотре відхилився то сказав:
-Пробач мені. Пробач за все. Я дуже хочу, щоб ти була щаслива. Я хочу виконати всі твої бажання і втілити всі твої мрії у реальність.

Я дивилась на нього, на такого ідеального і розуміла, що все, що мені потрібно тут і зараз. Це був він. Він мені був потрібен. Не гроші, не подорожі, не машини, одяг і решта дурниць. А він.

-У мене є все, що потрібно. – сказала я.
-Але там у тебе дороге життя, ти там маєш все, що хочеш. – сказав він.
-А тут я маю тебе. – сказала я й усміхнулась. – Ти показав мені, що таке життя, а це вартує більше, ніж все на світі.
-Я покажу тобі значно більше, тільки дозволь мені. – сказав він і усміхнувся.
-З радістю. – сказала я.
А потім я побачила, як погляд хлопця загорівся і я зрозуміла, що він вже має щось на думці, щось божевільне і дуже круте.

Його погляд блиснув іскорками і я зрозуміла, що сьогодні буде чудова ніч, що б ми не робили.

-Ну, що містер божевільний, що на цей раз ти придумав? – запитала я у нього.
Він усміхнувся дуже загадково. А потім відпустив мене і почав роздягатись до гола.
-Ти здурів? – запитала я у нього.
-Так, від тебе. – сказав він і продовжував знімати одяг з себе.
Коли Кріс залишився в одній білизні я проковтнула ком у горлі.

Це був не чоловік, це був ідеал.

Засмагла шкіра на фоні океану і при місячному світлі задавалось виблискувала, красиве, ідеальне тіло, з вісьмома кубиками преса, гарною талією, великими руками та красивими ногами, було, як намальоване. А погляд очей – океанів був просто неймовірний. Він горів полум'ям, горів і запалював все навколо.
Я знову проковтнула ком у горлі.

-Ну, що, міс серйозність. Давай, знімай все з себе! – усміхнувся Кріс і подивився на мене дуже сміливо.
-Дуже гарний спосіб запропонувати дівчині лягти з тобою у ліжко, ще такого не чула. – сказала я.

Кріс подивився на мене дуже здивовано, так, наче я сказала щось дуже дивне. А потім сказав:
-А я і не пропоную тобі, я пропоную поплавати у нічному океані.

А я, здається згоріла від сорому. От же ж. Яка ж я нерозумна, та ще й сказала це вголос.

Я стала, нахилила голову і закрила її руками.
-Ох, як же незручно. – сказала я.
Але через кілька секунд відчула, як хтось мене обіймає.
-Хороша моя, я дуже хочу з тобою провести ніч, але зачекай трішки, я обіцяю це буде незабутньо. – сказав він і поцілував мене у лоб.
А я почала усміхатись.

Далі ми з Крісом дійсно пішли плавати в океан, звичайно перед тим я зняла одяг до білизни.

Ми вже з ним так робили й не раз, але цей раз був якийсь особливий. Якийсь дуже незвичний і справжній водночас. Ніби ми заново навчились дихати, жити й любити.
Ми зайшли у воду і почали обіймати один одного. Вода була досить тепла, ми зайшли по пояс і дивились один на одного. Крістіан підійшов до мене, обійняв за талію і притягнув до себе.

Він обійняв мене і притулився обличчям до мого обличчя. Так ми стояли у воді мовчки й не говорили нічого. Ми просто насолоджувались моментом в один одним.
-Ти знаєш, я вже дуже давно зрозумів, що ти мені не просто ціль. Я вже давно закохався у тебе. – сказав Крістіан і поцілував мене дуже ніжно.

-Не можу сказати того самого про себе, але як тільки я тебе побачила і дізналася більше про тебе, то у мене було враження, що я знайшла те, чого мені не вистачало все життя. – сказала я чесно.

-Ти повернула мене до життя, особливо за останній місяць. – сказав Крістіан знову.
-Ми знайшли один одного. А що буде далі, Кріс? Як ми далі будемо жити? – запитала я у нього.
Він подивився на мене, обійняв і притягнув мене до себе.
-Я щось придумаю. – сказав він і я йому вірила, як нікому.

Так ми покупались у воді ще трохи, а потім повернулись на пляж і сиділи, дивились на місяць, що відображався в океані.
А потім помітили, що вже почало світати. А ми так і просиділи на березі океану всю ніч.

-Ми тут були всю ніч. – сказала я.
-Я думав, ти це скажеш, після інакшої нашої ночі. – сказав Крістіан і я почала сміятися.
Крістіан виглядав ображеним, але я бачила веселі іскри у його погляді тому посміхалась. Він дивився на мене з обожнюванням і посміхався.

-Ти дивний і такий щирий. – сказала я. – Ти не боїшся нічого і нікого.
Крістіан подивився на мене й усмішка його була дуже щирою і такою красивою, що я не могла не відповісти взаємністю йому.
-Я просто завжди стараюсь бути собою. Я не вдаю з себе супергероя, супермужчину чи ще когось там. Я такий, який я є. Зі всіма недоліками й перевагами. – сказав він спокійно.
-Ти справжній. - сказала я.
Він доторкнувся до моєї руки, своєю і сказав:
-Так ти теж, здається, справжня і реальна.
Я його легенько вдарила по руці й він почав сміятися.

Він прекрасно розумів, про що я і що маю на увазі, але щоб розрадити мене, і щоб більше допомогти вирішив пошуткувати.
-Що ми будемо робити, Кріс? – запитала я у нього одне з найважливіших питань, котрі я боялась задавати сама собі.

Я боялась, адже відповіді не мала. Я сама не знала, що буде зі мною. Я водночас хотіла чогось, боялась і не хотіла. Я хотіла бути тут, поруч з ним, але водночас я хотіла бути вільною від інших, від батька, мами й Олексія врешті решт. Я хотіла бути самостійною.
-Ти мені скажи, - відповів Крістіан. – Софі, ти мені скажи, що ми будемо робити далі, адже я не знаю.

Сказав він і дивився на сонце, котре повільно викочувалось з-за обрію і його промені ласкаво обіймали землю та пестили океан. Це було неймовірне видовище.

-Крістіан, я теж не знаю. Я хочу бути тут з тобою, але водночас я хочу вирішити все з батьком і родиною на завжди. Я хочу бути вільною від нього. Я хочу бути самостійною і врешті решт жити своїм життям. – сказала я нарешті те, чого дуже хотіла.

Крістіан повернувся у мою сторону, взяв моє лице собі у руки і поцілував мене ніжно у губи.
-Я завжди буду на твоєму боці. – сказав він.
-Дякую. – сказала я. – Я думаю, нам варто повернутись до батька і все йому розповісти й нарешті вирішити, що робити.
Кріс подивився на мене і здивовано зігнув брову.
-А якщо він захоче звести тебе знову з тим пихатим багатієм? – запитав він у мене.
-Я цього не хочу, і він прекрасно це знає. – відповіла я. – А якщо захоче щось зробити всупереч мені я знову втечу, але цього разу ніхто мене не знайде. – сказала я рішуче.
-Ти впевнена, що ніхто? – запитав він у мене і я побачила впевненість у його очах.

Я посміхнулась і він знову мене обійняв. А потім одягнув мені на руку браслет, дуже красивий, ніжний та незвичний. Він був тоненький, а на самому браслеті було гравіювання мого імені й воно було обрамлене камінчиками. Браслет був дуже красивий і незвичний

-Вау.... – сказала я. – Це неймовірна краса. Дякую.
-Я хочу, щоб ти завжди його носила, не знімай його. – сказав Кріс і застібнув його сильніше у мене на руці.
-Гаразд. – сказала я і посміхнулась. – Ну, що ходімо? Я хочу поговорити з батьком нарешті.

Але не встигла я це сказати, як у Крістіана задзвонив телефон. І по його погляду я зрозуміла, що це мій батько.

Він дивився на телефон і не брав трубку, аж поки я не взяла його телефон сама.
Я підійняла трубку і мовчала.

-Чорт би тебе забрав, Крістіан!!! Де моя донька??? З нею все гаразд???? Ти після вчора ігноруєш мене!!! Ти з розуму зайшов?? – кричав у трубку батько англійською мовою і ще кричав багато не цензурних слів, котрі я чула від нього вперше.

Він продовжував кричати, а коли трішки заспокоївся я сказала:
-Тату, це я.
Батько вмить замовкнув і не знав, що казати.

-Софія. – він перейшов на нашу рідну мову і я почула у голосі відчай. – Доню....
-Ні тату, мовчи. – сказала я строго. – Ти вже і так багато дров наламав. Я хочу дещо прояснити й без того не повернуся додому. – сказала я впевнено.

-Я тебе слухаю. – сказав батько.
-Я хочу, щоб ти й мама нарешті відпустили мене і дали можливість жити самій, без охорони, без контролю та без вас! Чорт забирай, тату, мені двадцять п’ять і я ні дня не була без вас, без вашого контролю ! Це не нормально!!! Відпусти нарешті мене! Я уже доросла! – останні слова я прокричала і сльози котились з мого обличчя.

Мені набридло бути маріонеткою і я хотіла жити сама, жити, а не існувати. Я вперше сказала такі слова батькові й не жаліла ні на секунду.

Він мовчав довго, а потім запитав:
-Ти не пожалієш про це?
-Ні, тату. – відповіла я впевнено. – Поруч зі мною саме той, з ким я у безпеці.
Сказала я і дивилась на Крістіана, котрий ходив по березі океану і мочив ноги у воді.
-Я тут щаслива, тату. – сказала я знову і посміхнулась сама собі.
-Якщо це те, чого ти хочеш, тоді добре. Я відпускаю тебе. – сказав він і зітхнув. – Але перед тим, дай мені трубку своєю хлопцеві.

Сказав батько і я думаю, він відразу зрозумів, хто саме став моїм хлопцем.
-Тату, я знаю, ти переживаєш за мене, але Кріс, він чудовий. І з ним я у безпеці. – сказала я йому.
-Я знаю, доню. – сказав він.
А потім я попрощалась і передала трубку Крістіану.

Він ще кілька хвилин слухав батька й інколи виставляв: «Так, сер.», але більшість розмови мовчав. А коли дзвінок був закінчений, Кріс підійшов до мене й обійняв.

-Що він тобі сказав? – запитала я у Кріса.
-Він мене звільнив і найняв знову на роботу. – сказав Кріс.
-Як це? – здивувалась я.
-А ось так. Він звільнив мене з посади твого охоронця і сказав, що тепер я буду твоїм персональним тренером по самообороні, ну і ще сказав, що кращого хлопця для своєї доньки він не знайшов би. – сказав Кріс.
-Чесно? – запитала я.

А Крістіан видно сам був ще у шоці й лише позитивно помахав головою.

Він підійшов до мене, обійняв, поцілував у щоку та притулився до мене і ми разом дивились на океан, котрий повільно прокидався, а сонце вже було досить високо у небі.

Ми стояли й дивились у майбутнє, не знали, що нас очікує, але точно відчували, що ми не одні.

Нам ще дуже багато варто буде пережити, але я знала, що біля мене справжній захисник і я з ним щаслива.