У кабінеті президента йшла звичайна напружена робота. Після наради з поточних питань глава держави попросив залишитися начальника особливої служби та запропонував йому пересісти за спеціальний чайний столик у кутку кабінету. Це було місце для довірчих розмов:
- Шановний Сергію Петровичу, ви знаєте, як я вам довіряю. Ось у мене виникло до вас прохання конфіденційного характеру. Конфіденційного!
- Я слухаю уважно, пане президент.
- Хочу попросити вас з'ясувати деякі нюанси цієї розрекламованої та гучної новинки. Я говорю про станцію перекачування життєвої енергії.
- Так, пане президент. Я вже щось чув про цю станцію і навів деякі попередні довідки. У якому плані ви цікавитеся?
- Ну, спершу непогано б з'ясувати, використовуючи можливості вашої служби, надійність цього проєкту. Що і як, законність, безпека... Ну, ви мене розумієте?
- Я чудово вас розумію, пане президент. За попередніми даними, там все непогано. Порушень законодавства не виявлено. Поки що все прийнятно. Чи слід мені розуміти ваш інтерес як розпорядження провести поглиблену перевірку?
- Мабуть, що так. Саме поглиблену перевірку… Я, бачите, з деякого часу почав замислюватися щодо тих проблем, які заведено називати вічними… Так-так… Сенс життя… Вічність і ми… І всякі такі сумні думки приходять у голову, про вік та людську сутність. Так… Я, ви знаєте, вже не молодий. Але плани на майбутнє є. І плани великі, одного життя може й не вистачити. Тим більше не вистачить моєї решти. От якось так…
- Здається, я починаю розуміти. Ви хочете з'ясувати можливість омолодження саме для себе? І хочете заздалегідь оцінити ступінь ризику? Це розумно. Що ж? Я вас зрозумів, – начальник особливої служби був коректним і запобіжним, як завжди.
- Так-так. Саме ступінь ризику… Ну, і конфіденційність також, самі розумієте. Жодної преси, у жодному разі. У мене вже вистачає сивого волосся через їх скрупульозний інтерес до моєї персони. Але головне, що мене зупиняє, це все ж таки не преса і не ризик. А все ж таки є сумніви щодо доцільності… Чи знаєте? Чи варто взагалі…
- Вибачте мені мою сміливість, пане президент, але я не поділяю ваших сумнівів щодо доцільності. Кого ж варто омолоджувати, як не вас? Ви найголовніша і, само собою зрозуміло, найцінніша людина в країні. Це поза всяким сумнівом.
- Ви серйозно так думаєте?
- Це поза всяким сумнівом, – впевнено повторив начальник особливої служби. – Я докладу до вирішення цього питання усі можливі зусилля. Не турбуйтесь.
- Так-так, прошу вас. Чи бачите, я усвідомлюю, що моя особиста людська цінність може бути й не такою високою, як необхідно для проєкту. Але мої плани… можливість здійснення чогось важливого для суспільства та всієї країни… стільки задумано на майбутнє…
- Безперечно, ви маєте рацію, – ще раз повторив начальник особливої служби, виходячи з кабінету.
Як же важко утримати язик за зубами, якщо ти єдина людина, яка володіє цікавою інформацією? Внутрішній тиск розпирає таку людину, не дає спокою. Конфіденційність – це про що? Як же не повідомити "за секретом" друзям цей секрет? А друзі у начальника особливої служби, звісно, були. Адже це ціле катування – знати секрет і не проговоритися. Що ж за радість катувати самого себе? Міністр внутрішніх справ та начальник митниці першими дізналися про плани президента на омолодження. Звісно, з обіцянкою нікому не поширювати… Звісно, з гумористичними коментарями…
Вони, своєю чергою, розповіли цей секрет своїм дружинам. Теж з вимогою не базікати на всіх кутках… Ті – подружкам. У дружин міністрів теж є свої подруги. Таким чином, чутка про наміри президента швидко стала надбанням усіх пліткарів з еліти країни. Кожен прагнув обговорити та посміятися з президента, при цьому не забуваючи про власні амбіції щодо омолодження. Як кажуть, «шило в мішку»...
- Так, наш-то – «молодець»! Помолодшати вирішив… ну, зовсім як Іванко-дурник у казці про Сивку-бурку. Тільки в трьох казанах купатися не хоче, а хоче за допомогою станції перекачування. Круто! Йому б на спокій піти – уже давно настав час, на диванчику полежати з кросвордами. От би країна відпочила від цього діяча…
- І не кажіть… згоден… кросворди з його історичними рішеннями були б кориснішими державі, ніж рішення щодо держбюджету. Менше шкоди…