Частина 12. Актори

Обговорення тривало між кінорежисером, телеведучим, популярним актором та оператором відеозйомки. Вони сперечалися, хто з них частіше буває в кадрі на телебаченні або хто з них важливіший для зйомки цих кадрів. Атмосфера в студії вирувала. Лунали експресивні слова «бездари» та «халтурники». Режисер збуджено говорив:

- На знімальному майданчику головний завжди я! При отриманні додаткової життєвої енергії я зможу зняти ще багато хороших фільмів та увійти в історію. А добрий актор стає відомим і популярним лише під керуванням геніального режисера. Актор – це лише інструмент у майстерних руках митця-режисера, навіть якщо він талановитий сам по собі. Ви мене зрозуміли? – режисер у квітчастій сорочці тримав у руках рупор, без якого він, мабуть, не міг обходитися ніколи.

- Ми тебе зрозуміли, тільки заперечити не можемо. Ти ж кричиш у свій рупор як для глухих. І нікого не слухаєш.

– А навіщо вас слухати? Ви повинні говорити свої слова лише за сценарієм. Ось скажіть, чиї імена стоять першими у титрах будь-якого фільму? – на цей аргумент режисера співрозмовникам відповісти не було чого. Оператор при цьому скромно мовчав. Він знав, що його ім'я поставлять у титрах далеко не першим номером, а ближче до закінчення. – Я розумію, хлопці, що ви важливі та потрібні у кінематографі. Так, ви важливі з усіма вашими талантами. Моя пошана. Але ви всі схожі на алмази без огранювання та оправи. Тверді, але не блискучі. А огранщиком якраз і є режисер.

- Ось і знімай сам себе... огранщик. І про озвучку не забудь. Теж сам зробиш. Потім монтаж зроби, звісно ж, теж самостійно. Ти зможеш зробити все сам, талантище. Тільки б не довелося самому ще й квитки на вході в кінотеатр продавати, – на цей випад не знайшлося аргументів уже у режисера. Він мовчки важко дихав. Актор говорив, що режисер може відбутися як творча особистість та зробити собі ім'я лише за наявності надійної команди талановитих акторів. Гучність суперечки наростала, тон дискусії підвищувався. Настав час грюкати дверима.

- Гаразд, ви тут сперечайтесь, скільки душі завгодно. А я піду готуватись до ефіру. Мені сьогодні працювати у кадрі… незалежно від ваших талантів. Мені – новини коментувати… щодня! – завершив суперечку телеведучий і вийшов без додаткових шумових ефектів. Навіщо нервувати? Він знав, що в сусідній студії на нього вже чекають об'єктиви включених камер. Він знав, що в історію телеведучі потрапляють рідко, але популярності за життя їм цілком вистачає.