Частина 7. Бомжі

Різні люди по-різному отримують новини. Дехто, наприклад, читає старі газети. Паперова газета – це, загалом дуже застарілий вид засобів масової інформації. Але він все ж таки існує і використовується людьми, які не обтяжені Інтернетом.

Ось двоє таких людей і читали старі газети у себе в «будинку». Точніше, не читали, а спали під ними. Двоє поштивих джентльменів лежали на іржавих панцирних ліжках без матраців, накривши обличчя цими самими старими газетами. Перебували вони у напівпорожній квартирі старого майже занедбаного будинку, що мав статус «під знесення».

У будинку, крім цих двох приятелів, ще залишилася одна недовиселена сім'я в сусідньому під'їзді, якій просто важко було кудись переїхати. Інтернету тут не було, телебачення також.

У атмосфері приміщення стояв особливий насичений запах. Це була неповторна суміш запахів давно немитого людського тіла, плісняви ​​та прілої трави. Джентльмени, простіше кажучи бомжі, спали. Далі під впливом дихання одного з них газета впала на підлогу та зашаруділа, тим самим розбудивши сплячого.

Бомж виглядав так, як і належить виглядати всім бомжам. Він був давно неголений, немитий, зі скуйовдженим брудним волоссям і одягнений у рванину. Колір обличчя, який ледь проглядався через багатоденну щетину, не залишав сумнівів з приводу його схильності до філософії. Джентльмен прокинувся і почав дивитися в стелю з обваленою штукатуркою. Потім він підняв газету з підлоги, злегка розправив її та почав читати.

Через деякий час його погляд набув більш осмисленого виразу, переповз на стелю і почав шукати на облупленій стелі видиму тільки йому інформацію. Брови зійшлися, показуючи розумову роботу, потім здивовано піднялися.

- Дозвольте звернути вашу увагу, Ваша високість, ви лише послухайте, що пишуть ці газети! – звернувся він до товариша, такого ж джентльмена, що лежав на іншому ліжку. – Якесь омолодження вигадали. Пристрій якийсь… Продовження життя… Та й фантазія у людей!

- Навіщо ви, Ваша світлість, забиваєте собі свою світлу голову різною газетною нісенітницею? До того ж прямо з ранку? Це якась чергова газетна брехня, швидше за все... Вони майстри вигадувати всяку всячину, – відповів другий джентльмен, ліниво розтягуючи слова.

- Аж ніяк, Ваша високість, ці борзописці виявляють повну нескромність. Вони, бачите, збираються омолоджувати найдостойніших і найцінніших людей. Це нескромно, як мінімум, дозвольте так висловитись. Я навіть дещо обурений! Дозвольте запитати, хто ж визначатиме цих найдостойніших і найцінніших? – пролунала гнівна тирада. – От ви погодилися б, щоб вас омолодили?

- Я не знаю, сер, що вони там збираються робити. Чи не можна докладніше? – промова другого джентльмена звучала неквапливо.

- Будь ласка, Ваша високість, поясню. Якісь пройдисвіти хочуть вибрати з людей найдостойніших і омолодити для продовження їхнього життя. Як вам таке? А судді й оцінювачі, власне, хто? Списки вони, чи бачите, складають!

- Право незрозуміло. Та нехай роблять самі із собою, що хочуть. Що ж нам від того?

- Самі із собою нехай роблять, що хочуть. Так. Але мене я б їм омолоджувати не дозволив. Уклінно дякую. Зіпсують природну ідилію, годі й казати. Нехай вони спочатку самі дійдуть нашого розуміння життя. Тоді подивимось. Адже ми вільні та самодостатні люди. Їм це важко навіть зрозуміти. Ми не женемося за розкішшю. Ми вміємо задовольнятися малим, тим малим, що маємо. Нам достатньо цього малого. Ми самодостатні! Ось подивіться, поряд з нами живе сім'я. Злидні. Вони раби свого заробітку та своїх речей. Раби свого стану. Вони навіть не можуть просто переїхати до іншого будинку. Хіба це свобода?

Ми, звісно, ​​можемо дозволити нас омолодити, але ще треба подумати. Невже в цьому сенс життя?

- Так, ви маєте рацію, сер. Для багатьох людей сенс життя – це отримувати щось більше, ніж інші. Речі, речі… – ці слова пролунали особливо повільно та зневажливо.

- Вони мають змогу, мабуть, відчути повною мірою власну значущість та цінність лише поряд із нами. Так би мовити, на контрасті. Ми їм будемо завжди потрібні для самоствердження. Вони мають самі просити не лише омолодити нас, а й навіть клонувати, розмножити. Адже не можемо ж ми з вами удвох служити прикладом самодостатності для цілого легіону духовно бідних користолюбців, – ось так, лише кількома короткими фразами джентльмени окреслили всю суть своєї філософії.

Вони вели бесіду неквапливо, повністю відповідно до свого розуміння гідного статусу, не обтяжуючи себе вставанням з ліжок і навіть зміною пози. Якесь уявлення про свою роль у житті людства мають усі, навіть бомжі.

Як же правильно називати цих поштивих джентльменів, бомжі чи бічі? Тут треба розібратись. БІЧ та БОМЖ – це давні абревіатури радянського походження. БІЧ – це «колишня інтелігентна людина» російською мовою. Так, наші сери були колись начитані й тепер ще зберегли схильність до філософських міркувань. Інтелігентність, хоч і колишня, чулася в їхніх словах. Але все ж таки їм більше підходило скорочення БОМЖ – «без певного місця проживання». Бо певності в їхньому проживанні не було жодної. Адже не можна серйозно вважати місцем проживання будинок, який списаний під знесення.

- Так, Ваша високість, якщо речі ставлять людину у залежність, то ні про яку свободу особистості не може бути й мови.

- Найдосконаліша істина, Ваша світлість… У вашу голову, як завжди, приходять світлі думки.

- Дякую вам, колего! А коли так… крутиться ж така собі думка… послухайте… може, нам все ж таки піти та й трохи попрацювати? Ну, хоча б для різноманітності та розминки?

- Про що ви кажете, сер? Ви з глузду з’їхали? Де ми, а де робота?