Частина 1. Винахід вітаскопа. «Молодильні яблука».

Вся ця історія почалася, як і багато інших, з галасу в засобах масової інформації. У пресі та на телеекранах з'явилися гучні повідомлення про винахід особливого пристрою. Йшлося про нову наукомістку розробку в галузі медицини, а саме, в галузі геронтології. Сайти Інтернету рясніли яскравими заголовками: «Досягнення сучасної науки на рівні світового відкриття! Прорив у майбутнє!» А що ж саме винайшли? Чого саме досягли?

А досягнутий був довгоочікуваний і багаторазово описаний у мріях та фантастиці ефект омолодження людини. І це вам уже не казки, не «молодильні яблучка» в чарівному саду, а пристрій, що працює в матеріалі. І реалізували проєкт не якісь там неосвічені Івани-дурники верхи на сірому вовку в тридев'ятому царстві, а компетентні сучасні вчені-винахідники в нашій країні. Ура, людство! Житимемо довго!

Ось ці, цілком компетентні та сучасні вчені-винахідники й зібралися втрьох у кабінеті директора одного з банків, звично відіслали секретарку і зачинили двері.

- Ну що ж, суть винаходу ми собі усвідомили непогано. План розробили та діяти почали, – вів бесіду господар кабінету, поважний чоловік у строгому костюмі, який сидів у кріслі за великим столом. – Тепер давайте обговорімо деякі неясності. Розповідай далі, Черепе.

- Добре, обговоримо ще раз ключові моменти, – збуджено продовжував розпочату раніше промову чоловік з розпатланими вихорами, енергійно жестикулюючи та пересуваючись кабінетом. – Отже, з'явилася можливість перекачувати життєву енергію за допомогою спеціального пристрою від однієї людини до іншої. Від донора до реципієнта. Омолоджувати людей! Це звучить історично, масштабно! Що скажеш, Вождю?

- Згоден щодо масштабності. Я теж непогано попрацював, щоб звучало історично, – відповів йому чоловік у яскравій краватці. – Я підкинув у ЗМІ ідею щодо нових термінів… ну, там «вітасила»… Сподіваюся, увійде в ужиток. Потрібно ж якось позначати об'єкт перекачування в нашому пристрої. Думаю, що й абревіатура ЖЕ, тобто життєва енергія, увійде до загального вжитку і стане модною у журналістів.

- Це добре, – продовжив Череп, не перестаючи ходити кабінетом і здіймати руки вгору. – Труднощі у реалізації нашого проєкту були пов'язані як з технічними, так і з медичними проблемами. Основною технічною проблемою стала складність концентрації достатньої магнітної енергії в невеликому замкнутому просторі камери, а медичною – невідомість поведінки людського організму під впливом магнітного поля високої напруженості. І ці проблеми подолані.

- Чудово, – спокійно погодився з ним господар кабінету. – Треба більше публічності. Тільки ти, будь ласка, висловлюйся простіше, щоб було зрозуміло всім. А то я напружено сприймаю ці твої напруженості, особливо на слух. А щодо подальших дій пропоную так. Думаю, настав час оголосити про успішне закінчення етапу проведення експериментів на тваринах. Повідомити, що ці експерименти показали доволі високий відсоток позитивних результатів. Заспокоїти тих, хто сумнівається щодо того, що ці дані дозволяють скоригувати технічну та медичну частину проведення дослідів на людях і сподіватися на їх повну безпеку.

- Так, звичайно, – підтримав Вождь. – Я цим займуся негайно. Тільки ось що… треба б цей ефект якось солідніше назвати… ну, передачу життєвої енергії від людини до людини. Щоб звучало гарно. Можливо, «ефект ВІТА»? Як тобі, Гаманець? Хоча б на честь нашого Віталія…

Хазяїн кабінету згідно кивнув. А розпатланий Череп не зміг приховати задоволеної усмішки, бо Віталієм був якраз він. Далі він струснув своїми вихорами та продовжував уже набагато впевненіше та спокійніше:

- Я не заперечую проти такої назви. Уточню, ефект полягає у зміні структури молекул ДНК реципієнта під впливом сильного магнітного поля, що модулюється біоритмами донора. Надсильне магнітне поле особливим чином концентрується в спеціальній камері, де розміщується реципієнт. Рівень його напруженості та вектор контролюються НВЧ-сигналом від датчиків з другої камери, де розміщується донор.

- Ну й абракадабра! Ти думаєш, Черепе, що хтось зможе хоч щось розібрати в цьому? – невдоволено промовив Гаманець.

- Це не абракадабра, а наукова термінологія, – з образою в голосі відповів Череп.

- А треба з людьми говорити зрозумілою мовою, – наполягав Гаманець.

- Нехай… нехай каже, – втрутився Вождь.

- Гаразд, Черепе, продовжуй. Що там далі… щодо напруженості? – трохи спокійніше сказав Гаманець.

- Далі так – стара структура ДНК коригується за зразком молодої. Тобто через установку передається не сама енергія життя як така – це поняття залишається все ж таки умовним – а інформація про структуру клітини та її складових. Проте зворотний зв'язок від реципієнта до донора теж існує. Реципієнт отримає, а донор втратить енергію та молодість. У всякому разі, при експериментах піддослідні мишки-донори старіли, а мишки-реципієнти молодшали.

- Ну й слівця, Черепе! Я ж просив тебе говорити простіше та ясніше, – сердито зауважив банкір. – Адже Вождю все це треба буде пояснювати людям.

- Нічого-нічого… я думаю, що так буде навіть краще, – підбадьорився Вождь, крутячи в руках блокнот та ручку. – Мені здається, що з такими слівцями буде навіть солідніше. Аби я сам не заплутався.

- Дивись, перед камерами виступати тобі, – вже з байдужістю відповів Гаманець. – А що там із науковою передісторією, Черепе? Чи є така в нашій справі?

- Так, звичайно, – Череп знову почав енергійно ходити кабінетом. – Раніше у науці вже проводилися аналогічні досліди з теми геронтології. Було занурювання у клітину тіла реципієнта спеціальних елементів ДНК донора… мікрохірургічним шляхом, опромінення клітин реципієнта високочастотним випромінюванням, спеціальна обробка клітин надтонким лазерним променем. При цих дослідах використовувалися клітини крові, кісткової та м'язової тканини реципієнта, а також так звані стовбурові клітини. Їхні результати не дозволяли будувати обнадійливі плани. А в сучасних умовах, коли попередньо було знайдено спосіб концентрувати високу енергію в малому обсязі простору, стало можливо провести досліди з магнітного впливу на окремі органи тварин та всього організму загалом.