I - Пролог. Взаємодія з чарівною паличкою? Аж ніяк.

  Попередження : Спойлерів нема. Я могла б щось додати, але почнем.

Звісно, що Векни тут не було. Птахи стрибали та вихоплювали крихти хліба з немічних рук. Пташок було багато, але коти були сторожкі й чатували на здобич.

 " Схоже, котів засмучує, що пташок мало. Вони невпинні, й такі квапні. "

 З поглядів вусанів було видно, що вони замислили щось... Напевно, готують пастку. Або руденький знову спробує гнати "жертв" у напрямку свого пухнастого брата ?

  - Вони мають скорегувати свої дії. А вони тіки вичікують! Пф... от дурні! 

 - хлопець посміхаючись Віллу, сів поряд. Майк Вілер (за цей рік) став ще вищим.

 Вілл Баєрс невпинно мислив про перемогу, намагавсь насолоджуватись холодним вітерцем. Самотність давалась взнаки, а після видіння й випадка з Ненсі...

 " То холодно, то спекотно. "

 Його огинали, його боялися. Ніхто не підпускав його до себе. Оді не було, як і завжди.

 Єдиним адекватними людьми, які в нього були : мати, Майк Вілер та Джим Гоппер. Правду кажучи, "престарілий дід" знову сварився з його матір'ю. А тому, посеред нескінченного конфлікту та ненависних поглядів Ненсі...

 В нього був тільки Майк Вілер. Хлопець не зважав і жартував з видінь друга.

Краще було не думати, що Вілл Баєрс був не зовсім "друг".

 Вони так нормально і не поговорили.

 Не те щоб Вілл жалкував, але підліток був у скрутному становищі.

 Тим часом, знеболювальних не було. Полонений росіянець і конспаратор, то прокидались, то засинали. Людям було важко, бо вони були дійсно знесилені. Окрім, росіянця...

 Вже через пару годин російський полковник перестане бути людиною. Хоча судячи по агресивним і звірячим поглядам, росіянець вже був трохи того...

 У сараї (недалечко) загорлав Джим Гоппер. Поки нога  Гоппера й далі палала, активоване вугілля не діяло, хлоп мовчав.

 Майк теж мовчав, бажав був щось сказати... Але ні.

 Гоппер заревів і згадав матінку Джойс Баєрс. Певно, матінка Джойс теж йому щось відповіла, бо ревти не перестав.

 " Перекис водню дієва штука " - про себе подумав Вілл.

 Джойс щось бурчала, Ненсі зітхнула і відвернулась від хлопців. Сосиски смажились, але "двох нікчемних дурнів" ніхто не запросив.

 Стів виносив деякі речі з машини, а десь за ним бігав Дастін Гендерсон зі скривавленим носом.

 Зо дві неділі до цього хлопаки зі школи вибили йому зуб. Зараз вигляд у хлопця був стерпний.

  - Подейкують, що ми помремо - вирвалося у нього.

 Майк скосив очі :

  - Хто це вирішив поділитися "вірою та своїми сподіваннями?"

 Від вимовленого імені, Вілл (сам від себе не очікуючи) враз сіпнувся :

  - Річі Тозієр.

 Біля дерева ригнув росіянець. Запала тиша.

 Земля випромінювала магію, Вілл легенько вдарив по стільцю чарівною паличкою, намагаючись сконцентруватися. Звісно, ніхто не злетів. Стілець красномовно послав юнака, а Майк при цьому обережно стежив за Ненсі. Його сестра була близько, Майк боязко спостерігав, якби вона знов на них не нагримала.

 А Віллу Баєрсу лячно вже не було. Він ігнорував усіх, але паличку зараз відклав.

Точніше збурнув на землю і закрив очі. Хлопець явно був без настрою.

  - Звісна річ, ти без настрою і сил, але... - Майк спробував підтримати хлопця.

  - І що мені робити? Казна-що! - Вілл ледь не горлав. Зараз хлопцю було байдуже, що Ненсі повернулася. Вона може підслуховувати, але йому було все одно. Паличка чи то артефакт?  Вона не слухалась.

  - Може тобі не варто її підкорювати ?

 Вілл відповів різко :

  - А що мені з нею почати танцювати? Вона саме мені в руки втрапила, але не слухає...

  - Ну ... Ти не Артур, а вона не Екскалібур.

  - І? - Вілл скептично подивився на друга, ніби намагаючись прочитати думки.

 Насправді ж Майкі не глузував, а думав.

 Через хвильку, він виказав свій здогад :

  - Вілле, а може тобі потрібно почати взаємодіяти з нею? На ментальному рівні, а не бігати і махати нею.

  - Певно, якби були якісь заклинання, Векна міг не знати... Добре, що йому невідомо про неї.

 Неначе погоджуючись з ним, паличка обпалила йому пальці.

  - Ну що за ...

 Майк не бачив промінь, але встиг відскочити. Ненсі дивилася на них, мовби кажучи : "Я зараз зблюю".

 Майк Вілер сподівався, що їй просто "погано" через прострочену пепсі.

 "Добре, хоч тоді не вдавилася."

 Судячи з реакції Вілла, хлопець так не вважав.

  - Може, вона з якогось неякісного дуба? - Майк хотів сказати інше, запропонувати щось розумне.

 У Вілла Баєрса вирвалось :

  - Або ми обидва занадто тупі.

 Вілл і далі сидів надутий. На кого саме він ображався? На чарівну штуку або на свого НеПростоКращого друга?

 Що буде далі, якщо замислитись на хвильку?

 Хто ж може потрапити під удар і померти?

 Майк, Джонатан чи сам Він? Вілл...