Розділ 14

* * *

«Треба ж таке? Подяка».

Діна згадала, як сказала Ігорю Олександровичу, що воліла б премію, подумала, що прозвучало це досить меркантильно, особливо враховуючи той факт, що вона тільки-но почала працювати. Їй, напевно, мало бути соромно, але не було. Діні потрібно дитину виховувати.

Виходила вона з кабінету шефа з певною обережністю — не хотіла знову напоротися на його колишню дружину. Не те щоб вона боялася рудої красуні, та й Тихий розмовляв з Ритою без фамільярності, властивої близьким людям, проте влаштовувати розбірки на очах у колективу і пацієнтів Діні не хотілося.

На щастя, шефова колишня під кабінетом не чатувала, і Діна навіть посміялася над власною обережністю. Вона — не суперниця такій жінці, як Рита.

На медсестринському пості Діна попросила у чергової журнал зі списками хворих, які потребують спостереження, але встигла лише розгорнути, коли почула:

— Ви як?

— В сенсі? — не зрозуміла Діна. — Дайте, будь ласка, медичні картки Корсака з сьомої палати та Вареної з десятої.

Медсестра витягла з теки необхідні документи, поклала перед черговим лікарем і тихо поцікавилася:

— Тихий нотації не читав?

Діна здивовано підвела голову.

— Нотації? На яку тему?

— Ну, з приводу вашої сутички з Соколовською.

— Ні. А що, зазвичай читає? І як часто таке трапляється?

— При ньому такого ще не було. Ігор Олександрович терпіти не може усілякі плітки й з'ясування відносин. Але Маргарита Львівна...

Дівчина багатозначно замовкла, і Діна мимоволі зацікавилася:

— Договорюйте, якщо вже почали. Не хочу знову потрапити в незручну ситуацію.

— Вони, начебто, розлучені. Та й Соколовська заміжня. Але...

Діна втомилася від надмірних пауз.

— Вас як звати?

— Катею Трубач.

— Послухайте, Катю. У мене багато справ, і я повинна зробити їх у робочий час, тому що вдома...

— А що у вас вдома? Розкажіть! А то ми нічого про вас не знаємо.

Куди ж вона потрапила?!

— Повірте, це зовсім не цікаво. Говоріть вже краще про... — Діна хотіла сказати «про шефа», але передумала, — про Соколовську.

Діна продовжила вивчати медичні картки. Їй не хотілося повертатися в ординаторську, щоб потім знову йти в необхідні палати, але, якщо вже зовсім відверто, розповідь про шефа, тобто про його дружину, дівчину заінтригувала. До того ж медсестри у відділенні найпершими дізнаються про всі новини.

— Віднедавна вона зачастила до свого колишнього. Ми думаємо, що між ними знову щось відбувається. Ось і зараз вона нібито з відділення пішла, а додому не поїхала.

— Ви не можете цього знати.

— Ще й як можу! Її машина стоїть внизу. З вікна медсестринської видно корпоративну автостоянку. Мерседес Соколовської на своєму місці.

— Можливо, вона зайшла до подруги, провідує знайомого хворого... Мало що могло її затримати?

— Маргарита Львівна мала нагоду усе це зробити й у робочий час. Зазвичай вона так і робить. Раніше Соколовська ніколи не затримувалася в стінах лікарні довше покладеного часу навіть на десять хвилин.

— Катю, навіщо ви це розповідаєте та ще й так докладно? Самі ж сказали, що Ігор Олександрович терпіти не може плітки, та і я — теж.

Тут Діна трохи покривила душею, але виправдала себе тим, що Рита перша до неї причепилася.

— Та ви що? Не буває такого! Навіть Соколовська постійно розпитує про колишнього чоловіка: коли він прийшов чи пішов, які були відвідувачі, чи з'явився у нього хтось? Всі жінки пліткують. Це у нас в крові.

— Не факт, — заперечила Діна, але подумала, що таке цілком можливе. Тільки для цього потрібно вибирати відповідний час. Та й чоловіки часом грішать таким самим. І хоча Діні дуже хотілося почути продовження, вона стримано зауважила: — Я — по палатах.

— Напевно, вона чекає на шефа.

Знову Катя про Соколовську. Діна раптом подумала, що Тихий не схвалив би цю розмову.

— У Рити є чоловік. А з шефом... Як давно вони не живуть разом?

Але ж так правильно почала!

— Я тут стільки не працюю, — з помітним ентузіазмом відповіла Катя. — Думаю, що понад десять років. Але якщо хочете, дізнаюся докладніше.

Тільки цього Діні й не вистачало — щоб медперсонал пліткував про те, що вона цікавилася особистим життям Тихого!

— Мені це абсолютно не цікаво. Байдуже, розумієте?

— Розумію, — серйозно відповіла Катя, але в самому кінці підморгнула.

«Це якийсь кошмар! Навіщо тільки я запитала?»

Варена виявилася старенькою чималої ваги з серцевою недостатністю, але вельми балакучою. Між скаргами вона примудрилася розповісти Діні про витівки трьох онуків, двох кішок і пари хом'яків. Але коли мова зайшла про акваріум, доктор Акуленко не витримала і порадила жінці кілька вправ для медитації. Можна було тільки здогадуватися, як весело лежалося поруч із нею ще п'яти пацієнткам. Усі вони помітно засмутилися, коли Діна, вимірявши тиск і побажавши усім доброї ночі, попрямувала до дверей. Завдяки вечірньому обходу вони отримали невеликий перепочинок, а тепер потрібно чекати, доки пацієнтка Варена засне.