Розділ 19. Гіркий поцілунок

Тепер, через день після занять, ми з Адамом 684 приходили тренуватися. Спочатку, деякий час, я відточувала удари на манекені, але зовсім скоро ми просунулися і зробили перші кроки в напрямку спарингу.

Не знаю, можливо цього й добивалися спостерігачі проєкту, але останнім часом ми дуже зблизилися з моїм напарником. Ми стали, немов не розлий вода – постійно разом, розлучаючись тільки на ніч, розбігаючись по спальним блокам, щоб з ранку знову зустрітися в ідеальному для нас місці. Звичайно ж, цим місцем був стіл в їдальні. Там ми могли побути простими підлітками, яким не потрібно вчитися виживанню, колотити манекени і цілитися в рухаючі мішені. Всі ці розмови під час їжі сприятливо вплинули на наші відносини. Ми стали більше довіряти один одному і в потрібний момент навчилися підставляти плече допомоги, а наші спільні випробування почали показувати хороші результати, і з часом підняли нас у турнірній таблиці, затвердивши місце золотої середини.

До головного випробування залишився всього один тиждень, але перед цим, потрібно ще дуже добре постаратися, щоб потрапити в список претендентів на участь у ньому. А так, як іноді мій характер з гримучої суміші, виводить мене з себе, це може послужити не в нашу сторону. Але якщо мій напарник каже, що потрібно вкласти великі зусилля, для того щоб покинути це місце – я йому вірю, і буду робити все, щоб досягти цього. 

Ще мінус один день до головного випробування. Його початок не передбачав нічого незвичайного, але все-таки дещо в цей день сталося. Ми мило спілкувалися з Адамом під час трапези, коли до нашого обіднього столу разом зі своєю свитою і невід'ємними глядачами підійшла Єва 396. Саме та, яка розмазала свою їжу на моєму комбінезоні в перший день знайомства з моїм теперішнім напарником. Уже здалеку було видно, куди вона прямує і з яким задоволенням зробить щось, геть із роду нерозумного.

Саме так і сталося. В одному ривку вона швидко сіла на стіл між нами, перебивши тиху бесіду. Не встигла я відкрити рота, як Єва 396 своїм вказівним пальцем доторкнулася до моїх губ, таким чином, перервавши будь-яке моє висловлювання.

Я застигла в подиві її нахабства і насупила брови, не встигнувши знову вставити ані слова, і дівчина знову виконала той самий жест.

- Ні, - похитала вона вказівним пальцем, - нема чого даремно стрясати повітря, тим більше, що я не з тобою прийшла говорити.

Єва швидко розвернулася і в квітучій посмішці звернулася до Адама 684, відкрито кокетуючи і звиваючись перед ним, як змія-спокусниця.

- Як же тобі не пощастило, солоденький мій, - почала вона, - таке опудало тобі дісталося.

- Що, вибач? – перепитав мій партнер.

- Ну як, - продовжила розмову місцева зірка, красуючись перед своїми супроводом, - такому сильному гравцеві, як ти, і раптом така пустушка, як вона, - перевела погляд Єва 396 знову на мене, оглянувши з ніг до голови.

Моє серце почало калатати, до скроні підступив тиск, а очі почали наливатися кров'ю від люті. Щоб хоч якось стримати себе в руках і не йти на поводу цієї відьми, мені довелося з усієї сили стиснути кулаки і сховати їх, схрестивши руки перед собою, помітно нахилившись спиною на спинку стільця. Моє лице ж застигло в очікуванні ще якоїсь гидоти, адже відразу було ясно, що вона прийшла з якоюсь прихованою метою та з незрозумілими поки мені мотивами.

- Хоча ти знаєш, - продовжила Єва, - от дивлюся на неї і бачу, як сприятливо ти на неї впливаєш. Прямо таки чародій. Оживив давно засохлу квітку.

- Чого ти хочеш? – різко запитав Адам, поклавши вилку на стіл, і спершись на спинку стільця, прямо подивившись змії в обличчя.

- Милий, який ти грубий, - вона нахилилася до його обличчя, - я лише хочу подружитися. Скоро головне випробування і мені б хотілося, щоб такі хороші солдати, як ти, були в моїй команді. Мені потрібні тільки найкращі, і для цього я готова платити хорошу ціну.

Дівчина ще ближче опустилася над моїм напарником, і звиваючись перед ним, цілеспрямовано доторкнулася долонею до його щоки, а слідом поцілувала прямо в губи.

Для мене це стало шокуючим ударом. Руки опустилися, в очах помутніло, серце почало вибивати швидкий ритм. Я сама від себе не очікувала такої реакції, але подивившись на єхидний погляд Єви 396 в мій бік, що підсвічувався видатною посмішкою, мені стало зрозуміло, що саме вона хотіла від цієї розмови, і чого так вишукано домагалася.

- Нехай це буде невеликим завдатком у нашій спільній справі, - встаючи зі столу, промовила дівчина, звертаючись до Адама, - сподіваюся, ти вибереш найдостойнішу з кандидатур.

Хлопець здивовано подивився на неї, нічого не відповівши, здебільшого переварюючи почуте, і це не сховалося від погляду присутніх.

- Правильно, - додала відвідувачка на його реакцію, - нехай це надовго залишиться у твоїй пам'яті. Скоро побачимося.

Єва 396, зробивши на її думку сексуальний жест, який насправді її не сильно прикрашав, попрямувала до свого столу. Вся її свита, як слухняне стадо баранів пошкандибали за своєю пастушкою, голосно пережовуючи недавній інцидент і звеличуючи головну героїню цієї театральної постановки.

Адам 684 подивившись їй услід, взяв виделку і продовжив свою трапезу, ніби нічого такога, а от я... Я була шокована і не змогла приховати цього.

- Дивна вона, - усміхнувся він через кілька секунд.

- І не кажи, - додала я демонстративно, все так само спостерігаючи за ним, не моргнувши жодного разу, - гарна пара виходить.

- Ти про що? – запитав хлопець, подивившись на мене і побачивши моє невдоволення. - Вона ж ненормальна.

- Чи так це? – перепитала, різко підіовпвшись зі стільця. - Чомусь, коли вона тебе цілувала, ти був зовсім не проти!