Розділ 2. Двісті дев'ятнадцять днів

Двісті дев'ятнадцять – рівно цю кількість днів тому, я була підібрана миротворцями на вулицях Нижнього міста, холодна, голодна, ледве жива в пошуках чогось їстівного. І навіть зараз, перебуваючи в теплому затишному місці з дахом над головою, постійним харчуванням і доглядом, я не скажу, що мені надзвичайно пощастило і що таке життя краще за те, що було до цього у мене.

Двісті дев'ятнадцять днів. Перші з них мене приводили в порядок, відмивали, вичісували, виходжували після болячок та загального виснаження організму. Безліч аналізів і незліченна кількість різних тестів і обстежень показали, що я цілком і повністю підходжу для дуже важливого проєкту, який ось вже довгі роки активно реалізується “перфектум”, з метою повернути людству його природну суть і повернути назад все те, що вони накоїли за останній час.

Як тільки на мою кандидатуру було дано добро, мене одразу перевезли в секретне для інших місце, де багато років знаходяться такі як я діти - сироти, безпритульні діти, підібрані на вулицях, або ж вилучені з неблагополучних сімей “симплекс”. І всіх нас об'єднує один важливий компонент – чистий геном, даний матінкою природою при народженні, що не змінювався в процесі втручання в його структуру.

Сотні дівчат і хлопців віком від шістнадцяти до двадцяти одного, носять імена перших біблійних людей створених Богом: Єва і Адам, плюс розпізнавальний ідентифікаційний номер. Всі мають однакову уніформу – білий, облягаючий комбінезон еластичного матеріалу з зеленою номерною нашивкою на лівому плечі. І зараз я в їх числі, і всі ми є частиною проєкту під назвою Вітам (Vitam), що стародавньою, мертвою мовою несе значення - нове життя. Як мені коротко пояснили, він створений з метою очищення людського ДНК в природному середовищі.

Реальна картина не особливо тішить мій погляд. Щодня я тільки й бачу Адамів і Єв, що займаються з тренерами з фізичної підготовки, виживанням в різних несприятливих ситуаціях, яких навчають орієнтуватися в дикій, небезпечній місцевості, як прокладати маршрут та як зливатися з природою. Кожен з нас за складеним графіком працює з вчителями і викладачами з предметів індивідуально підходящим з урахуванням виявлених здібностей. Солдати, пекарі, лікарі, майбутні вчителі, будівельники, інженери і агрономи, технологи, конструктори, музиканти і художники – у кожного є здібності до чогось, але тільки не в мене. Єдине чим я відрізняюся від усіх – тільки бажанням втекти з цього місця. Вже двічі пробувала, але всі мої наміри і спроби закінчилися провалом.

Це місце – ідеальна, багатоярусна споруда для реалізації проєкту Вітам, зі своїми розділовими секторами: медичним, навчальним, тренувальним, двома спальними та двома секторами які призначені для загальних розважальних програм, ігор і, звичайно ж, їдальня. Всі вони складають шестикутник з центральною частиною, що пронизує всю будівлю зверху донизу і є головним, сьомим відсіком, що слугує центральним штабом і постійно наглядовим майданчиком для творців і тих, хто працює на проєкт. На всі шість сторін навколо центральної частини, що відрізняється від всіх інших відсіків своєю повною прозорістю і особливим світлом, відходять шість прозорих ліфтів у вигляді капсул, які за добу перевозять тисячі людей на цікавий для них поверх в будь-якому секторі. На диво для мене ці ліфти пересуваються не лише по вертикалі, але і по горизонталі, і, потрапивши в ліфт, потрібно вказати тільки потрібний сектор на необхідному поверсі, а все інше він зробить сам, розрахувавши не тільки самий зручний для пасажира шлях, але і найкоротший.

Чомусь ці ліфти єдині закриті простори, які мені тут подобаються. Можливо із-за того, що колись вони вивезуть мене назовні, де більше не буде ні наглядачів, ані лікарів, лаборантів, тренерів, вчителів і всіх інших, що знаходяться в цих стінах, ні самого проєкту з усім йому відповідним.

Якось сусідка по спальному блоку сказала мені, що зверху ця будівля схожа на сніжинку. Як дивно, це саме те, що я так хотіла б побачити і так сильно ненавиджу з недавніх пір. У будь-якому результаті це не тільки ідеально продумана будівля, але й ідеальна клітка для таких як я.

“І чому тобі тут так не подобається? – запитали мене одного разу після невдалої спроби втечі, - Все і всі працюють тут тільки для тебе. Ти одна з обраних і послужиш благій меті, адже від тебе залежить доля всього людства”.

І як тільки інші ведуться на ці байки. Як по мені – то, це явно не проєкт з порятунку людства, а черговий експеримент “перфектум” над дітьми, що має надзвичайне значення для багатеньких з безмежними запитами. Більшість щиро вірять у благі наміри творців цього проєкту. Як на мене, вони просто дурні, або дуже дешево оцінюють свою значимість і свободу насправді.

Кожен новий день у цьому місці приносить за собою однаково ідеально складений графік розпорядку та обов'язків на наступний, ідентичний день. Підйом, час на збори, ранкова зарядка, здача аналізів, сніданок, підготовка до занять, заняття, обід, післяобідня двогодинна перерва, практичні заняття, тренування, вечеря, знову дві години для себе і відбій. І так щодня. Єдине, що змінюється, так це назва лекцій і практичних курсів.

Я завжди з небажанням прокидаюся зранку, так як після загального відбою ще довго обдумую всі події за день, лежачи в своєму ліжку. Вони не особливо відрізняється від попереднього дня, але мене більше цікавить людський фактор. У свій вільний час і в проміжках між заняттями я спостерігаю за особистостями, що мене цікавлять, вивчаючи їх, їх поведінку, емоційну сторону, намагаючись зрозуміти, що відбувається у них в голові, передбачити кожен наступний вчинок, кожен крок, або просто його намір. Не важливо, по яку сторону барикад, знаходиться ця людина і яку роль у проєкті грає, головне – знати всі її сильні і слабкі сторони. Адже в цій грі всі фішки повинні бути розставлені правильно і гідно, адже від них залежить моє тут існування. Тим більше, що в боротьбі за виживання не можна недооцінювати свого супротивника, а в моєму випадку це всі. Може хтось подумає, що я сприймаю все вороже, і що насправді ситуація куди краще, ніж я собі її уявляю, але все моє нутро каже мені протилежне, а значить, я буду захищатися.