Щастя зустрілося з любов’ю. Тут вони сяяли світлом прожекторів небачених цим світом. Теплили теплом. Дзвеніли дзвоном.
Поруч мали здибанку інше щастя та інша любов. Чорніли вони чорним. Заморожували холодом. Рипіли рипом.
В тисячній реальності тисячного розуму й серця павутинням сплітались інші щастя з іншими любовами.
Складались до купи всі ці щастя та любові. Світили та чорніли. Теплили та холодили. Дзвеніли та рипіли. Зароджувались та вмирали. Відчувались та геть були не відчутими. Росли та немічніли. Згадувались та стирались. Сміялись та плакали.. Тихо й гучно ходили про колу.
Щастя й любові вистачало на всіх. Просто були вони всякі-такі…