Глава 34

Ліза

Вивалюю Нелі розповідь про останні місяці свого життя й бачу, як у цієї чарівної жінки, завжди веселої, енергійної та харизматичної, очі раптом стають пустими й гаснуть. Вона дивиться на мене так, наче перед нею привид.

— Лізо, ти ж знаєш, що я вважаю тебе розумною, молодою й порядною дівчиною, — Нелі глибоко зітхає й каже це з неприхованим докором. — Але давай розберемося в усьому послідовно. Ти що, просто взяла й на слово повірила Маші?
— Нелі, я чудово розуміла, що він одружений і може просто гратися зі мною. Мати завжди попереджала мене про подібне...
— Зараз не про твою матір. Це наступний пункт нашої розмови. Чому ти так легко повірила їй?
— Вона показала мені повідомлення з його номера. Справжні повідомлення, розумієш?
— Але, Лізо! Навіть така стара рептилія, як я, знає, що в наш час усе це можна легко підробити. Було б бажання!
— У той момент я зовсім не подумала про це, — тихо бурчу, опустивши очі. — Мене ніби засліпило.
— Лізо, можливо, це прозвучить жорстоко, але навіщо ти пішла на інтим з людиною, якій не довіряла? Якщо ти думала, що він, так би мовити, живе на дві родини... Хоча за фактом так воно й було! З дружиною він не підтримував стосунків, але офіційно сім'я в нього існувала. Я просто хочу зрозуміти твою логіку.

— Нелі, тобі це не вдасться, бо я й сама не можу цього зробити, — з гіркою посмішкою відповідаю жінці, відчуваючи, як до горла підкочується клубок. — Я насправді йому довіряла…
— Але недостатньо! — категорично відрізає Нелі.
— Так. Бо я не вірила, в першу чергу, самій собі.

— Добре, давай зараз не будемо займатися самокопанням та психоаналізом. Йдемо далі, — Нелі перебирає пальцями по столу. — З твоєї розповіді я зрозуміла, що мати намагалася звести тебе з Женею. Але ж після його спроби зґвалтувати тебе вона стовідсотково прийме твій бік! Може, це якимось чином вплине на ваше примирення з мамою?
— Якщо я розповім їй про те, що Женя намагався зробити, вона, найімовірніше, поставить мені лише одне питання: «Ти що, потерпіти не могла?».
— Та не може такого бути! — впевнено вигукує жінка, сплеснувши руками. — Вона ж твоя мати!
— Вір мені, Нелі. Вона дуже давно хотіла й досі пристрасно бажає нашого союзу з Женею. Це, власне, ще одна вагома причина, чому я не поїхала додому, коли все зруйнувалося.

— Наступне питання. Тобі не здається, що знайти вільне місце на нижній полиці потяга до Одеси за пару годин до відправлення — це завдання з розряду фантастики? Вона або знала про все заздалегідь і забронювала квиток, або їй неймовірно пощастило.
— Думала про це... Особливо коли їхала назад у плацкарті біля туалету, під стукіт коліс, — зітхаю я, намагаючись прогнати ці неприємні спогади. — Та давай зараз про інше. Розкажи краще, як Льоша? Як він це все пережив?
— А сама ти як думаєш? — Нелі суворо дивиться на мене спідлоба. — Він у глибокій депресії. Я зараз скажу дещо доволі неприємне, але вислухати ти мене зобов'язана. Домовилися?

На знак згоди я слухняно киваю головою, внутрішньо стискаючись від страху перед її словами.

— Тоді слухай. У той самий день, коли ти вирішила так карколомно й поспіхом втекти з міста, Олексій саме виводив Марію на, так би мовити, «чисту воду». Там, звісно, дуже закручена історія, але все йшло як по маслу. Доки Машка не витягла свій останній козир із рукава — тебе, — жінка робить паузу і звинувачувально вказує на мене пальцем. — Так-так, дівчинко, не дивуйся. Вона, звісно, не підозрювала, яка на неї чекає, так би мовити, підлянка від Олексія, адже сама планувала чкурнути якомога далі, щойно отримає грошики від коханця. Ну й за можливістю звинуватити у всьому Олексія, — Нелі презирливо піджимає губи. — Звісно, аби збити з нього ще більше грошей на утримання. Душа в неї чорна, як ніч. Тож вирішила вона наостанок конкретно підкласти свиню й посварити вас назавжди. І, як бачиш, їй усе вдалося.

На долю секунди Нелі замовкає, ніби обдумуючи якусь раптову думку.
— Я все ж таки впевнена, що твоя мати теж може бути в цьому замішана, але доказів у мене немає, тому поки що облишимо цю тему. Так от, Льоша примчав на вокзал якраз тоді, коли твій потяг уже ховався за поворотом.
— Він... він увесь цей час знав, що я в Одесі? — моє серце пропускає удар.
— Знав. А що це змінює? — витріщивши очі, запитує жінка. — Одеса — це тобі не хутір поблизу Диканьки, Лізо! Там кожна собака іншу в обличчя не знає, це так тільки в нас, у Полтаві, працює. Забудь, ми знову говоримо не про те, що треба. Коротше кажучи, він не придумав нічого кращого, ніж напитися з горя. Ця доросла дитина вихлистала Бог знає скільки вина й спала в обіймах з твоєю нічною сорочкою. Тобі, до речі, теж голову треба відкрутити! Навіщо ти телефон змінила, га? Він дзвонив сам, дзвонив з мого номера, від наших медсестер та санітарок... Я розумію, що спочатку він діяв з похмілля, але до нього дуже довго доходило, що ти — не просто ображена дівчина, і не могла заблокувати навіть невідомі номери.

— Мене Женя вмовив змінити картку на деякий час. Сказав, так буде спокійніше...
— «Мене Женя вмовив змінити його на деякий час», — уїдливо перекривлює мене Нелі. — А своєї голови на плечах немає? Відкрутили в пологовому будинку? Чи вона відмовила?
— Я просто не хотіла їм заважати... Думала, так буде краще для його родини.
— Все з тобою зрозуміло, — спересердя махає рукою жінка. — Слухай далі. Маша згодом теж укотила слідом за тобою. Куди саме — не сказала, а нам, по правді кажучи, було геть байдуже. Пані Світлана, теща нашого Льоші, залишилася жити з ним, щоб допомагати виховувати онуку. Не дивися на мене так, у мене самої від цієї новини досі очі на лоба лізуть! Льоша перший тиждень взагалі був сам не свій, місця собі не знаходив. Раз у раз поривався кинути все й поїхати шукати тебе, але я зуміла вмовити його полишити цю дурну ідею.

— І як вам це вдалося? — тихо питаю я, затамувавши подих.
— Ну, він же не дурний хлопець. Я просто дала йому зрозуміти, що єдині місця, де він може спробувати тебе шукати в чужому місті — це, по-перше, на вокзалі, а по-друге, біля пам'ятника Дюку. Але звідусіль його швидко проженуть місцеві цигани. Що, не смішно? Мені теж було не до сміху. А ще сказала, що простіше тоді Соню в дитячий будинок здати, бо дитина при живих батьках залишилася круглою сиротою. Ну, він і взявся за голову, схаменувся. На роботі справи налагодилися, у своїй майстерні став часто пропадати ночами. Він скоро з тих меблів та тумбочок зможе новий дім собі побудувати… Від Машки місяці два не було ні чутки ні вістки. Але зараз вона знову не полишає спроб залишити Олексія без майна та без дитини. Хоча Соня їй потрібна виключно для того, щоб шантажувати Льошу й збивати з нього гроші. Ти тільки уяви: це кучеряве стерво, будучи вагітною, з великим животом, закрутила роман із якимось адвокатом! І цей коханець допоміг їй правильно скласти документи для розлучення. Вже другий місяць у них тривають запеклі судові баталії за дитину й за будинок, у якому вони жили. І Олексій, судячи з усього, програє цю справу. Якщо за Соню він ще якось намагається боротися з останніх сил, то за наш із ним будинок — ні. Йому дуже погано без тебе, Лізо. Він згасає.