Глава 12

***Ліза***

«На добраніч, Єлизавета» - прикро. Це настільки офіційно, що аж гидко було читати. Все ж таки не чекав він повідомлення від мене. Мені так хотілося б  розповісти йому про свої почуття, про переживання, але це повідомлення охолодило мій запал і бажання писати йому надалі – зникло.

Яка ж дурна жіноча натура, я півночі переживала через «Єлизавету», а вранці з опухлими очима довелося йти на роботу. Підходячи до роботи, я мало не померла від щастя!

Повідомлення*

«Доброго ранку, мила Єлизавета. За моєї відсутності не забувай, ключ від роздягальні завжди з тобою.» яка ж мила гидота, аж за серце взяло.

Пам'ятає та думає про мене, про що ще можна мріяти?

***

***Марія***

Пройшло вже 3 дні, як чоловік поїхав, а я так і не змогла нічого вирішити. Мені нічого не залишається, як вкотре подзвонити йому. Довгі, нескінченні гудки.  Стискаючи зуби, дзвоню вже в п’яте і нарешті

- Привіт, Машо. - Мені не здається він роздратований!

- Зайчику, коли ми побачимося?

- Маша, скажу ще один раз, цього тижня часу у мене немає, я навіть сплю на роботі!

- Але, треба щось вирішувати, часу все менше. Вже 10 тижнів і мені хотілося б знати дату твого розлучення з дружиною! Я не хочу виходити заміж з великим животом, нехай краще думають, що термін не доносила. Сукню потрібно вибирати та …

– Ми про це не говоримо.

- Як це! Ми прямо зараз про це розмовляємо. Саме час замислитися зайчику. Я ж чекаю на твою дитину.

- Тут ще треба розібратися чи мою, у тебе є ще чоловік.

- Я тебе благаю, з Олексієм ми не спали вже дуже багато часу. Можливо в останнє то був квітень чи травень, а я нагадую, що вже грудень… - але про всяк випадок я все ж таки вдала, ніби щось було, він хоч і лопух, але в непорочне зачаття не повірить, якщо майбутнє весілля зірветься, то щасливим батьком вдруге стане Льошко.

- Повторюю ще раз, все наступного тижня. - я вже готова на собі волосся рвати, та локонів шкода.

- Цілую, котик. Чекаю дзвінка та новини про швидке розлучення.

Нічого, я ще тебе притисну. Будеш ще біля моїх ніг, а навіть якщо ні, у мене є Олексій.

Вже третю годину не знаходжу собі місця через розмову з ним. Мені вже треба розуміти своє майбутнє. Я хочу гарне весілля і звичайно йому потрібне розлучення зі своєю пустушкою. Я впевнена, що одружу його на собі, адже у мене є козир. Він зі своєю дружиною за 7 років шлюбу так і не зміг завести дитину, а я за пів року наших стосунків вагітна його первістком. Дітей він хотів завжди, так що буде біля моїх ніг. Просто йому потрібен час, він повинен усвідомити теперішній стан речей, адже не щодня стаєш батьком. Гаразд, нудно, треба розслабитися, мабуть, зателефоную Анжелці.

- Альбінка, Привіт!!!

- Привіт, Маш. Як ти?

- В мене все як завжди чудово. Я приїду до тебе?

- Вибач, сьогодні не можу. Мій покликав мене в кіно і потім на вечерю, може, завтра зустрінемося?

- Так, добре, бувай.

Сволота.

***Олексій***

Сьогодні вночі мені снилася Ліза. Мені наснилось як її душить той наркоман, тільки в моєму сні я не встиг. Вже минуло хвилин двадцять як я прокинувся в холодному поті й мені нічого не залишається як зайнятись самоаналізом. Я згадав як Ліза після втрати свідомості відкрила свої прекрасні очі, як я вперше помітив красу цього дивовижного створіння. Саме з того моменту я почав в неї закохуватись. Між нами немов почали з’являтись нитки, що так майстерно поєднали нас разом. Я зрозумів, що у нас є багато спільного, коли ми гуляли ранковою алеєю і разом обідали. Я відчув єдність душ у момент поцілунку і в довершенні всього, я усвідомив всю глибину своїх почуттів, коли надійшло повідомлення від неї. Я не можу сказати, що дуже чекав на нього, але як виявилось, десь у глибині я хотів це так само сильно, як і її того вечора. Я відчуваю наближення часу повернення додому з жахом. Не можу сказати, що я боюся зізнатися у своїх почуттях, обом жінкам, але руйнувати їхнє життя своїм визнанням... Ліза не знає про наявність у мене дружини й мені страшно їй про це говорити. Маша. Вона не простить мені наявність у мене Лізи та може спробувати відібрати дочку, я не переживу цього. І проблема ж не у виборі між Лізою та Машею. Мені доведеться вибирати між коханою жінкою і не менш коханою донькою, без якої я не уявляю свого життя. Мабуть, вибір очевидний.