Розділ 3: «Перевірка здібностей та незвична здатність карт»

Вони вирушили назад разом із загоном підкріплення. У Гільдії їхня перемога над маркомами викликала чималий розголос — Нотові офіційно зарахували виконання ще одного складного завдання, а Кіра з уважною посмішкою видала їм із Каспіаном чималу нагороду.

Проте раділи вони недовго.

Не встигли вони як слід роздивитися важкий мішечок із монетами, як біля стійки з'явився лікар. Суворо нагадавши про дорогі ліки, процедури та дні, проведені в палаті після бою з Каєм, він швидко позбавив їх більшої частини заробленого.

— Дивися, вже ходить! Та ще й увесь побитий! — пролунав гучний, знайомий голос позаду них. Це був Брунор.

— Ще й гроші роздає направо й наліво, — зі смішком додав Рейвен, крокуючи поруч.

— Привіт-привіт, друзі! — Каспіан миттєво розплився в усмішці. — Не чекав, що ви так скоро повернетеся!

— І Нот уже на ногах, — Брунор підійшов ближче, зсунувши брови й оглянувши хлопця суворим поглядом. — Тобі, хлопче, треба добряче вписати за твої витівки!

Нот під маскою аж напружився, мимоволі стиснувши кулаки.

— Не зважай, — м'яко зауважив Рейвен, поклавши руку на плече Брунора. — Просто Брунор надзвичайно переживав, коли вперше побачив тебе в лікарні.

— Привіт, хлопці, — пролунав голос Селени, яка саме зайшла до зали. Дівчина зупинилася, склала руки на грудях і оглянула двох поранених героїв уже цілком серйозно: — Тепер, коли ви обоє нарешті на ногах... я можу вам добряче врізати.

— Так-так-так... Зупиніться на хвилину! — Каспіан виставив долоні вперед, роблячи крок назад. — Ми щойно розплатилися з лікарем за попередній раз. Можливо, все ж ніхто не буде нас бити?

— Є в мене інша ідея, — раптом промовив Нот. Його голос лунав спокійно й абсолютно впевнено. — Спаринг.

На мить у залі запанувала тиша, а потім Брунор вибухнув гучним сміхом:

— Ахахах! А мені подобається! Я згоден!

— Я теж підтримую, — усміхнувся Рейвен.

— Я також, — коротко кивнула Селена, у її очах спалахнув азарт.

Каспіан важко зітхнув, згадуючи своє втомлене тіло, але опиратися більшості не став:

— Ну гаразд... Хоча б чесно.

І весь загін дружно попрямував до внутрішнього тренувального майданчика.

Тренувальний майданчик Гільдії зустрів їх звичним запахом тирси, сухої землі та нагрітого сонцем металу. Поки Каспіан, Селена й Рейвен вмостилися на дерев’яній лаві неподалік, Брунор вийшов на центр арени. Його масивна постать випромінювала спокійну, але нищівну силу.

Він крутнув у руках тренувальну сокиру з тупим дерев'яним лезом і дружньо вишкірився:

— Ну що, хлопче, розім'ємо кісточки? Тільки чіпляй міцніше свою маску — я жаліти тебе не буду!

Нот вийшов напроти, тримаючи в руках такий самий тренувальний дерев'яний меч. Він заплющив очі під білою маскою, зробив глибокий вдих і повністю зосередився.

Його проникливість миттєво включилася в роботу. Нот не просто дивився на Брунора — він відчував кожне зміщення його ваги, важке дихання та напругу в його міцних плечах. Брунор міг легко збити з ніг, але його рухи, на відміну від маркомів, були читаними й передбачуваними.

— Почали! — гукнув Каспіан із лави.

Брунор зірвався з місця з дивовижною для його комплекції швидкістю. Він зробив потужний замах, спрямовуючи сокиру прямо в бік Нота. Удару такої сили було достатньо, щоб зламати дерев'яний меч на тріски.

Проте Нот навіть не намагався блокувати.

Завдяки загостреному чуттю він зреагував на частку секунди раніше, ніж Брунор завершив замах. Нот зробив м'який крок убік, і важке сокирище з глухим свистом розсікло порожнє повітря, зарившись у тирсу. Скориставшись інерцією гнома, Нот зробив швидкий вилаз і точним, легким ударом торкнувся тупим кінцем меча прямо в незахищений бік Брунора.

— Один — нуль на користь Нота! — розхохотався Каспіан.

Брунор зупинився, випростався й здивовано почухав потилицю, подивившись на хлопця:

— Ого... А ти став швидшим, хлопче! Не сподівався, що ти так легко прочитаєш мій рух.

— Твоя сила величезна, Бруноре, — спокійно відповів Нот із-під маски, повертаючись у стійку. — Але ти показуєш напрямок удару ще до того, як робиш замах.

— Ох ти ж мудрець знайшовся! — посміхнувся Брунор, але в його очах спалахнув справжній спортивний азарт. — Ну тримайся, зараз я перестану гратися!

Дварф знову рушив у бій, цього разу комбінуючи обманні рухи з короткими серіями ударів. Майданчик заповнився стукотом дерева об дерево, пилом та вигуками підтримки від глядачів. Попри те, що Брунор тиснув усією своєю масою, Нот завдяки своїй проникливості та спритності впевнено тримав дистанцію, перетворюючи спаринг на справжній іспит для обох.

Після кількох виснажливих обмінів ударами з Брунором, під підбадьорливі вигуки Каспіана, їхній спаринг завершився дружнім потиском рук. Гном, важко дихаючи, але задоволено посміхаючись у густу бороду, відступив до лави.

— Непогано, хлопче... Ох, непогано, — мовив Брунор, втираючи піт з лоба. — Мій щит твій меч оминає красиво.