Розділ 3.

Так от, в один з вечорів, коли я собі заварила велике горнятко чаю і зібралася подивитися улюблений серіал, дзвінок в двері.

Хто б це був, подумала Я.

Оксана ніколи не приїздила без попередження, вона завжди думала про мене і хотіла, щоб я нарешті завела собі якогось хлопця. Ну я ж якогось не хотіла, я хотіла одного єдиного, який був її чоловіком.

Глянувши у вічко дверей, я побачила Оксану.

Я швиденько відкрила двері, пропустила її у коридор і у світлі лампи я побачила її заплакані очі, які кричали мені і благали про допомогу.

- Наталю, ти уявляєш, він хоче дітей. Багато дітей, двійко, трійко. Це не для мене. Ти прекрасно знаєш, що я не хочу дітей. Я їх боюся. Це не моє життєве кредо бути свиноматкою для дітей.

Тут я згадала нашу давнішню розмову, коли один із вечорів ми лежали в спальні і мріяли, які ми будемо коли виростимо і вийдемо заміж. Я відразу сказала, що я хочу цілу купу дітлахів, великий заміський будинок, басейн і всі прибамбаси, які до нього входять.

А Оксана описала повністю протилежну майбутню реальність. Вона бізнесвумен, яка веде свою компанію до неймовірних висот, живе у розкішній квартирі із видом на Дніпро і точно в той перелік не входили діти. Оксана і діти теж були не сумісними речами.

Згадуючи цю розмову, я трішки зависла, а коли я підняла очі на Оксану, я побачила, що вона вже налила келих червоного вина та закурила. Затягуючись і відпивши ковток з бокалу, Оксанині плечі розслабилися і їй трішки відлягло від серця, бо вона точно знала, що її тут вислухають і зрозуміють.

- Наталь, він мене вже задовбав. Ти розумієш, він романтик, він готує сніданки, він приносить квіти, він мрія кожної жінки, але точно не моя. Ти ж розумієш, що я хочу кар’єру, я хочу бути у центрі уваги, я хочу вести за собою людей, виступати на стадіонах і в цей перелік точно не входять діти. Оці пеленки, памперси, слинявчики, пляшечки, плачі – це все точно не моє. Я не знаю, як йому сказати, що я не хочу дітей. Мене вже тоншить від його ідеальності, від його порядків, від нього самого. Так гроші він має, але я не хочу цих грошей, не такою ціною, - випалила Оксана цю скоромовку і випила до дна усе вино, що залишалося в її бокалі.

Я сіла коло неї, обійняла за плечі і просто сказала:

- Оксанко, ти підняла свою фірму до незвіданих висот, ти маєш все, про що тільки могла мріяти жінка в 27 років, ти бізнесвумен, хоча в дуже нелегкий час. Ти можеш все пережити і піти далі. Лише тобі вирішувати чи залишатися тобі з Ігорем, чи далі йти своїм шляхом.

- Так, ти цілком права. Я дуже йому завдячую, бо з допомогою його контракту, я справді піднялася. Я справді є найкращою на даний момент у рекламній індустрії. І він справді вже не потрібний. Він хоче уваги, він хоче щоб я сиділа дома і виховувала його дітей. А я хочу свободи.

Вона різко поставила келих на стіл і, ніби відрізала, сказала:

- Наталю, їдемо в Грецію. Там жовтень – найкращий час. Уяви: море ще тепле, але вже спокійне, без натовпів туристів. Білі будинки сяють золотим світлом заходу, а сині куполи церков віддзеркалюють небо. Ми будемо сидіти в маленькій таверні, пити молоде вино й слухати, як хвилі розповідають свої історії. Там я зможу подумати, що робити далі.

Її голос звучав так, ніби Греція була не просто країною, а порятунком. Вона малювала переді мною картину втечі – втечі від Ігора, від його мрій про дітей, від його ідеальності, яка душила її. А я сиділа поруч, слухала й відчувала, як моє серце гупає, бо в мені жила зовсім інша мрія – про двійко, трійко, цілу купу дітлахів. Але я мовчала.

- За гроші не хвилюйся, я все влаштую, але тобі напевно прийдеться взяти відпустку у твоїй любимій школі, бо початок навчального року і уроки ніхто не відміняв, - випалила вона наостанок і вже вдягалася на порозі. Так, острів Санторія найкраще місце, щоб оголосити чоловікові про розлучення., - добавила вона і закрила за собою двері.

Через години дві, Оксана подзвонила на домашній телефон і сказала, що вона вже про все домовилася і 25 жовтня ми вилітаємо до Афін, а звідти на паромі до острова Санторіні. Ігор думає що ми просто їдемо відпочивати, йому ще зовсім не потрібно знати, що це початок кінця, тому нічого йому не говори, - договорила вона свої речення і повісила трубку.