Розділ 1.

Я ніколи не мала хлопця.

Бо коли маєш таку подругу, як Оксана, треба постійно тримати руку на пульсі.

Її життя було схоже на нескінченний карнавал – чоловіки, захоплення, нові історії.

А моє – на тихий берег, де я лише спостерігала, щоб хвиля її пристрастей не знесла й мене.

Я навчилася бути насторожі, бути їй водночас і мамою, і подругою. Бо її любовні історії завжди закінчувалися розривом і я завжди замазувала її рани. Але я її люблю і приймаю її такою. І буду дуже рада, якщо вона нарешті стане щасливою, навіть з тією людиною, в яку Я закохалася як мале дівчисько.

Тоді я не спала до ранку і зрозуміла одну річ, якщо він має бути моїм, він буде моїм в любому випадку, бо від долі не втечеш. Я пообіцяла собі, що не буду за нього боротися, я просто буду поруч, і він мене рано чи пізно замітить.

Почалися будні, зустрічі, робота, домашні вечори. Я спостерігала за Оксаною і Ігорем і всередині мене виростала впевненість, що все у них буде добре. Приготування до весілля велися на найвищому рівні.

Ігор справді виявився власником компанії, яка замовила в Оксаниному агентстві рекламу і вони об’єднали і весілля, і розробку реклами для продукції.

Я на фоні Оксани завжди була сірою мишкою, і пішла зовсім іншим шляхом в своєму житті. Вчителька початкових класів, яка дуже любила і свою роботу, і діток, яких вчила і ставила на ноги. Жіночий колектив в школі теж не сприяв пошуку того самого єдиного коханого.

Чесно кажучи, я й не дуже про це думала, бо дивлячись на тих козлів, які зустрічалися на шляху Оксани, я не дуже хотіла мати чоловіка. Моя інтуїція мені підказувала, що я буду мати чоловіка, але він буде особливим, самим кращим.

Десь в дитинстві, на свято Андрія, ми з Оксаною, займалися ворожбою і загадували на майбутніх чоловіків. То чобіт кидали, з якого напрямку він прийде, то на ніч під ліжко ставили стакан з водою і містком, щоб суджений приснився і перейшов той місток. То імена написані на листочках, клали під подушку і витягували ранком ім’я майбутнього чоловіка. На той час це все сприймалося як жарт. Але ви ж знаєте, що в кожному жарті, є доля істини.

Дитячі дівочі мрії несли нас у майбутнє, світле та прекрасне і ми просто були щасливі від того, що ми робили.

Я виринула зі спогадів про дитинство і побачила перед собою подругу, яка потягувалася і була така ніжна і беззахисна у ранішньому сонці, яке падало на її обличчя без макіяжу. І я побачила в ній ту подругу, з якою ми лежали вечорами і загадували на майбутнє. Потім ми дістали колоду карт Таро і наші ворожіння вийшли на новий рівень. Тому, як би я не любила Ігоря, вона про це ніколи не дізнається.