Початок

1995 рік.

Я сиділа на терасі кафе і чекала Оксану. Вона, як завжди запізнювалася, бо Оксана і пунктуальність були не сумісними речами.

І от я в черговий раз задумалася, звідки взяти гроші на те, щоб заплатити за квартиру, в якій на той час я жила з Оксаною, яка ніколи не мала на це гроші.

Але подруги з першого класу і непередбачуване її сирітство в 17 років, заставили мене взяти шевство над нею, бо як і пунктуальність, так і взагалі життя з помірними витратами були для неї не сумісні.

Але про все по порядку.

Так от Я, мої думки і кафе.

Ти підійшов до мене зовсім тихо і підняв мій записник, бо я навіть не зауважила, що його скинула на підлогу. Я подивилися на блокнотик, куди записувала свої неідеальні думки про ідеальне життя, підняла погляд і я побачила очі, які були просто бездонні. Я не могла відвести свій погляд від твоїх очей. І от тут я зрозуміла, що ти будеш моїм і ми будемо разом назавжди.

Моє дякую тобі вийшло якимось змазаним, але я вже не уявляла своє життя без твоїх очей.

Ти просто пройшов повз і на мою думку, навіть не зрозумів, що сталося між нами.

На цій романтичній ноті до кафе увірвалася Оксана і, як завжди не залишилася без уваги від усіх чоловіків, які сиділи на той момент в кафе, бо Оксана і цунамі були сумісними речами.

Одягнута по останній моді, парфуми виключно французькі, сумочки – це одні бренди і звісно шпильки, які цокали по підлозі і підказували, що зараз залетить цунамі. Але це цунамі було таке рідне і любиме, що їй прощалося все.

Оксана плюхнулася напроти мене, глянула на мене і буденним голосом сказала:

- «Я виходжу заміж!!!!»

До мене хвилин через дві доходить зміст її слів, я потихеньку виходжу з марева своїх картинок майбутнього з незнайомцем і розумію, що сказала мені щойно подруга.

- «Ти? Заміж?» - перепитую Я.

- «Так, я виходжу заміж за найкращого мужчину світу!» - випалює вона і дістає сигаретку.

І тут підходить Він зі своєю клятою запальничкою, прикурює їй сигаретку і чмокає її у щічку.

- Оксанка привіт! А чому ти мені не говорила, що твоя подруга така красива!

- О, моя подруга Наталочка, сама крута у світі і вона знає усі мої секретики. Так, Наталька?» - питає вона, а я не можу відірвати погляд від його очей.

- Так, так. А може і не так, бо про цей секретик ти мені нічого не сказала. Тримала в таємниці такого красеня і навіть натяків не подавала, що ми сьогодні будемо втрьох.

- А це сюрприз, сюрприз. Бо ми лише вчора познайомилися.

Ця фраза мене насторожила і я швиденько взяла її за руку і потягнула припудрити носик.

Знаючи імпульсивність Оксани і її здатність закохуватися в першого красеня на селі, мені вже трохи надоїли, бо вона регулярно раз в півроку виходить заміж. Якщо вести лік її спробам, то цей легінь вже був напевно, п’ятим кандидатом в чоловіки. Попередні тікали при першій її спробі виципити в нього гроші на дорогі шмотки.

- Оксана, це хто? – спитала я похапцем по дорозі до туалету.

- Це та людина, яка забезпечить наше з тобою майбутнє і не буде задавати багато питань – швидко випалила вона і навіть не дала мені щось сказати. Він власник компанії, яка замовила контракт на мільйони доларів в нашій рекламній агенції. Я швиденько навела про нього справки і 1. Він не одружений; 2. В нього немає мами; 3. Ну він дуже красивий і просто мрія всього мого життя.

- Але ти його зовсім не знаєш! – навела Я контраргумент.

- Та то фігня. Ми пізнаємо один одного і будемо дуже, дуже щасливі. Моя інтуїція мене ніколи не підводила. Тим більш, що я кинула на нього карти таро і той розклад був просто вау. Закохані, двійка кубків, зірка, башня – це ж прекрасне наше майбутнє. Ти ж знаєш, я без карт не приймаю таких рішень, і от зараз саме той, якого я шукала все своє життя.

- Башня. Не дуже класна карта в цьому розкладі, Оксано, - я подивилася на подругу, але в її очах була лише радість і закоханість, а карту, яка вказувала на не дуже райдужне майбутнє, вона просто проігнорувала.

- Башня, башня. Тут башня вказує на несподівані події, які змінюють життя. От і він став несподіванкою в моєму житті, тому не зважай.

Я просто знизала плечем, поправила зачіску і ми повернулися до столика, на якому вже стояло три кави. Кави я вже не хотіла, бо моя уява намалювала іншу картину мого майбутнього, а одруження цього красеня з моєю найкращою подругою Оксаною перекреслювало всі мої мрії.

Ми в той день дуже довго спілкувалися з Ігорем, згадували дитинство, згадували Перебудову, як ми з Оксаною воювали за місце на базарі, як ми тікали від бандитів і ще багато цікавого з нашого минулого життя і сміялися. Багато сміялися.

Я дивилася на Ігора і з кожним словом і його усмішкою я розуміла, що цей мужчина це моя доля, а не її. Не Оксани. То точно, бо моя інтуїція сильніша, ніж Оксанина і вона мене ніколи до цього часу не підводила.

Пізно вночі, ми нарешті добралися до свого ліжка і проговорили до самого ранку. Вона мені все розказувала і розказувала, як вона буде з ним жити і як буде найкращою жінкою.