Глава 22. Не вона

Глава 22. Не вона

Марк

Приїхав додому й ледь не розтрощив свою квартиру від злості та гніву. Перекинув стіл на кухні, розкидав стільці, дійшло навіть до посуду, розбитого об підлогу. Чому я такий злий? Та все тому, що Кіра в'їлася в мій мозок і він тепер плавиться від нерозуміння того, що відбувається. Як вона могла подумати, що я вважаю її за хвойду? Невже я хоч колись давав їй привід для того, щоб так вважати? Нерозуміюча жінка із купою дрібних тарганів у голові. Адже я пояснив у записці, що просто вважаю її за маленьку дівчинку і хотів зробити їй приємність, подарувавши іграшку. Я прагнув просто доставити їй задоволення, щоб вона пригадала наше минуле, коли саме так і було: вона – маленька дівчинка, а я – справжній чоловік. 

Дістав пляшку віскі та почав пити прямо з горла. Гірка й палюча рідина приблизно п'ятидесяти градусів приємно обпікає мою горлянку та швидко всмоктується в кров. Зараз і мозок почне працювати у пів сили, розслабляючись повністю. Підійшов до вікна, запалив цигарку та подивився на нічне небо, бачачи там одну-єдину Кіру серед купи яскравих зірок. Вони ніби сходяться спеціально так, що створюють її відображення. 

«Навіщо ти мене так мучиш? Чому не помічаєш того, що видно неозброєним оком? Я хочу тебе повернути. Можливо, для помсти, а можливо, назавжди. Я сам ще до пуття не розібрався зі своїми почуттями. Я винен, знаю. Але й ти теж повинна відчувати свою провину. Кіро, ти повинна була вислухати мене ще тоді! Проте не зробила цього. Тепер ти винна не менше. Тому що це ти розірвала зі мною стосунки, зробивши з мене зрадника. Зараз ти мене не хочеш ні бачити, ні знати? А я бажаю знову повернути тебе у своє ліжко. Хочу знову бути з тобою поруч не лише в снах, а й наяву. Але я впевнений в тому, що ти цього не дозволиш. Можливо, саме тому й тримаєш того виродка біля себе. Але чекай, солодка моя, я від свого ніколи не відмовляюся. Тому не відмовлюся і від тебе.»

Випив майже всю пляшку віскі й викурив п'ять, якщо не більше, сигарет, поки вкотре згадував минуле й малював образ Кіри у своїй голові. Мозок туманиться від випитої кількості алкоголю, але бажає помсти. Нічого не можу з собою вдіяти. Я не пробачу Кірі того, що вона зруйнувала наше кохання і щастя.

Дістав з кишені брюк телефон і набрав номер Ніки. Не розумію себе, навіщо їй дзвоню, але, вочевидь, я зараз не відповідаю за свої вчинки.

– Так, коханий, – відповіла вона тихим і солодким голосом.

В той момент я подумав, чому вона так тихо говорить, але ламати голову над такими неважливими речами мені зараз не до снаги. Мозок просто не працює так, як слід. 

– Я хочу тебе, – сказав жінці та став чекати її відповіді.

Ніка довго мовчала, а потім так само тихо мовила, як і вперше:

– Я скоро буду.

– Чекаю.

І байдуже, що Кіра в моїх думках. Зараз я буду трахати Ніку і виб'ю зі своєї голови всі дурощі, пов'язані з жінкою, яку колись так палко кохав.

Ніка не змусила себе довго чекати. Вона приїхала до мене на таксі вже через пів години. За цей час я встиг сходити в душ і допити пляшку віскі. Контрастний душ не допоміг мені позбутися кайданів минулого й охолонути. Яким був злим, таким і залишився. Щоб хоч трохи зменшити потік нервів, запалив ще одну цигарку. Вже майже випалив її, як у двері подзвонили. В одних спортивних штанах я й пішов відчиняти довгоочікуваній гості. Адже саме Ніку я й запрошував. Хоч і хотів би Кіру...

– Привіт, коханий, – мовила вона з радістю, коли побачила мене.

Дивно, але саме так завжди говорила Кіра, тому ця фраза знову в'їдається в моє серце гострим лезом. І чому лише її одну так ненавиджу і кохаю одночасно?

– Ти пив? – звертає увагу на мій зовнішній вигляд.

Нічого не відповідаючи на слова Ніки, схопив її за руку та потягнув до себе, одразу припавши до її губ владним поцілунком. Жінка щось мугикнула, але в ту ж секунду розчинилася і почала відповідати на поцілунок. Вчепилася за мою шию своїми руками, мов важкими кайданами, від чого мені стало важко дихати. Я трохи послабив її хватку та зачинив двері квартири. Потім взяв ніжну жіночу долоню в свою грубу руку та повів за собою в спальню. Там я вже з Нікою не церемонився, а одразу зняв з неї весь верхній одяг одним ривком і кинув її на ліжко. В ту ж секунду я ліг зверху, почавши владно й грубо цілувати її вуста, шию, груди. В моїх думках знову виникає Кіра, наче кара небесна. Вона не дає мені спокою навіть у цю хвилину. Я цілую одну, але думаю про іншу. Якби я хотів, щоб це Кіра була в моїх руках, піді мною і саме її вуста я зараз цілував…

– Кіро… – прошепотів я.

Ніка дещо відсторонилася від мене і припинила відповідати на мої поцілунки. Я нічого не маю проти. Все одно хочу, щоб на її місці була інша. 

– Маріку, ти п'яний? – прозвучало її запитання. 

Але я не відповідаю. Я лише підняв голову та подивився на неї туманними очима. Мені знову ввижається Кіра і я не можу нічого з собою вдіяти.

– Кіро… – повторюю знову.

– Марку, ти хворий! Я – Ніка! – кричить жінка і б'є мене в груди. 

– Кіро… – вкотре кличу ту єдину, яка не дає мені спокою.

Я закрив очі та знову припав губами до ніжної жіночої шиї. Опускаюся зі своїми поцілунками все нижче та спускаю бретельки її бюстгальтеру.