Глава 17. Несподіванка

Глава 17. Несподіванка

Марк

Приїхав перед роботою до своєї квартири, щоб прийняти душ і переодягнутися, але від самого передпокою мені здалося все дивним і незвичним. По-перше, було прибрано. Я пам'ятаю як учора поспіхом збирався на роботу і всі речі були розкидані по квартирі. Проходжу далі на кухню, а там все сяє. Тарілка, яку я залишив після вчорашньої яєчні лежати на столі, була вимита і дбайливо поставлена до сушки посуду. Чашка з недопитою кавою була теж вимита і стояла там, де й тарілка. Що за дива? В мою квартиру пролізли злодюги? Але чому вони прибралися в квартирі і нічого не вкрали, не розтрощили? 

А ось і друга причина мого здивування: жіночі туфлі на етажерці для взуття. 

«Такс… цікаво, – подумав я і почухав потилицю. – Звідки ці дива?»

Несподіванка просто застала мене зненацька. Мешкаю в квартирі я сам і нікому не пропонував жити разом. Можливо, мама? Вона частенько сюди з'являється, щоб побачитися зі мною, бо я такий син, що за роботою в мене не залишається часу на рідню. Також мама обов'язково прихопить із собою чогось смачненького, хоч я її і не прошу готувати мені.  Але туфлі… не її точно. Мама в мене гарна й доглянута жінка, але шпильки не носить. То невже це Ніка? З'явилася сюди, щоб прибрати все до ладу? От дивна жінка. Цікаво, де вона тільки ключі взяла?

Проходжу в спальню і бачу Ніку, яка солодко спить на моєму ліжку. Одна її оголена ніжка показується з-під ковдри і виглядає це занадто спокусливо. Одна рука лежить на животі, а інша під головою. Темно-каштанове волосся розкидане на подушці і зливається з відтінками коричневої постілі. 

Я став у дверях, склав руки під грудьми і роздивляюся сплячу красуню. Цікаво, що Ніка тут забула? Я знаю, що вона мене кохає, але я не можу відповісти жінці тим же. 

Фактично, ми разом з Нікою вже два роки. Я спочатку навіть змушував себе її покохати й забути Кіру. Але не вдалося. Ніка мені подобалася як жінка і наш шалений секс не міг не тішити й не притягувати мене до неї. Певний час я приймав це за закоханість, але потім жінка почала мене дратувати. Щоб вона не сказала, не зробила, якби не подивилася на мене – все бісило й дратувало до безкінечності. Пізніше я зрозумів, що нічого не вийде з того, якщо примушувати себе знаходитися у стосунках з людиною, яку ти не кохаєш. Я спробував доступно все пояснити Ніці, але очевидно, що вона так нічого і не второпала з моїх слів. Жінка продовжує мені постійно телефонувати й просити про зустрічі. Ми залишилися з нею лише коханцями, але вона вочевидь так не вважає.

– Доброго ранку. Час вставати, – стягнув я ковдру з її сплячого тіла й помітив, що Ніка спить у шикарній чорній мереживній білизні. 

Я одразу відчув приплив крові до паху. Мені довелося перевести дихання, щоб заспокоїти власні тваринні інстинкти. 

– Ммм… – потягнулася вона на ліжку. – Доброго, коханий, – всміхнулася так безтурботно, що за інших обставин можна було б назвати цю картину «Один із тисячі ранків щасливого подружжя». Але це не так. Проте мені здається, що Ніка навмисно це все робить.

– Вибачай за безтактність, але що ти тут робиш? – запитав її з грубістю в тоні. 

Нехай вже вибачає, але їй тут не раді.

– Маріку, я ще вчора хотіла зробити тобі сюрприз, – Ніка припіднялася й сіла на ліжку. – Знала, що ти все одно не перетелефонуєш мені, – надула вона губи, – тому вирішила діяти сама. Приїхала на таксі й стала чекати на тебе тут. Потім побачила безлад у квартирі й трохи поприбирала, адже я знаю як ти любиш чистоту, але сам не маєш часу наводити порядки. 

Ну от і хто їй дав таку свободу дій? Та я ж сам і дав, адже ніяк не можу залишити жінку в спокої і сказати, що між нами все скінчено. Сам винен і сам тепер дратуюся від цього.

– Ніко, де ти взяла ключі? – перебиваю її монолог.

– Потім я втомилася, прийняла душ і стала чекати на тебе в спальні, але заснула. Вибач, що не дочекалася, – продовжує вона розповідати події вчорашнього вечора, не чуючи мого запитання.

– Питаю, де ти взяла ключі від квартири?

– Маріку, ти що забув? – почала вона лізти до мене на чотирьох, мов та кішка. – Ти ж мені сам і дав, – потягнулася до моєї шиї та обійняла мене. – Ще пів року тому. Але я ними не користувалася, оскільки частіше всього ти до мене приїжджав, а до себе рідко запрошував, – зробила безневинне ображене обличчя.

Точно. Чорт... І як я міг забути про таку дрібницю? Я ж сам дав їй ключі, щоб вона приїжджала до мене. Але вочевидь я тоді був в алкогольному сп'янінні, оскільки смутно пам'ятаю, коли й навіщо я це зробив.

Ніка починає цілувати мою шию і я знаю, навіщо вона так робить. Спокушає мене, щоб заспокоїти мій пил? Я знаю, що їй це вдається без жодних зусиль, але… не сьогодні. Не маю бажання. Сьогодні вночі я був з Кірою і це найкраще, що зі мною сталося за всі п'ять років розлуки з нею. А Ніка… вона не Кіра. Я це усвідомив уже давно і тепер не хочу навіть бачити поряд з собою жінку, до якої не маю справжніх почуттів, а лише тваринні інстинкти.

– Маріку, йди до мене, – захоплює вона губами шкіру на моїй шиї, навмисно збуджуючи.

– Ніко, мені потрібно в душ і на роботу, а тобі додому, – знімаю її руки зі своєї шиї та відсторонюю жінку від себе. 

Ніці не подобаються мої дії, про що говорить її ображена міміка, але мені начхати. Я нічого їй не обіцяв і до себе не запрошував.