Глава 13. Єдине бажання

Глава 13. Єдине бажання

Марк

Після стрижки приїхав до офісу, де на мене одразу навалилася купа справ. Секретарка Інесса принесла мені сток документів, які потребують мого підпису. А ще потрібно сьогодні нараду провести зі співробітниками. Ох… І чому все саме сьогодні? Ніби іншого дня немає. Ей, Марку, ти ж директор цієї компанії і день наради назначив саме ти, тому піднімай свій зад і неси його в кімнату для переговорів. 

Проте думати про роботу абсолютно не хочеться. Перед моїми очима збентежена Кіра з чашкою кави в руках. Вона навіть не уявляє, що до нестями сексуальна у своїх звичайних сірих джинсах і легкому бежевому гольфу. Губи, нафарбовані червоною помадою, просто зводять з розуму і притягують до себе погляд. Бажання її поцілувати було настільки великим, що ставало дедалі страшно навіть від самої думки про губи колишньої. А що ж буде далі? Га, Марку? Адже я хочу лише пограти з нею. 

– Марку Даниловичу, вам потрібно ще ось ці документи підписати, – вказує мені Інесса на папери й нахиляється, щоб показати пальцем, де саме треба поставити закарлючку. 

Від дій секретарки мої очі лізуть на лоба, бо декілька гудзиків червоної сорочки дівчини розстебнуті, через що я дивлюсь на її пишні груди. Ну, вже ні, Марку! Ти ж не будеш задивлятися на молоденьку дівчинку, якій на вигляд років двадцять? Але дії Інесси спрямовані на протилежні речі. Інакше як можна пояснити той факт, що її груди зараз знаходяться на рівні моїх очей? Дівчина, мабуть, знущається з мене спеціально. Чи то я себе так накручую? 

Ох… горе мені. Скільки в мене не було вже сексу? Тиждень як мінімум. Варто вже сьогодні поїхати до Ніки, бо напруга в тілі відчувається неабияка. Тим паче вона мене вже давно кличе. 

– Інессо… – почав я хриплим голосом та прочистив горло.

– Так, – відповіла дівчина та вирівнялася. – Вам кави принести чи будуть якісь інші вказівки?

– Кави… – довелося перевести дихання та послабити краватку на шиї. Щось занадто душно в кабінеті. – Так, кави принеси, будь ласка. І ще… гудзики застебни на блузці, будь ласка, – зауважив, не дивлячись на дівчину.

– Ой, вибачте, будь ласка, – почала вона застібати блузку й уся почервоніла. – Я її вчора купила поспіхом, а вона виявилася мені замалою.

Підняв очі на Інессу з підозрою. Невже вона думає, що цим мене візьме? Дівчинко, та твій номер зовсім не годиться. Або ж візьми кілька уроків у Кіри по звабленню чоловіків. Вона ж притягує до себе погляд, не напрягаючись при цьому зовсім. 

Чому знову Кіра в моїх думках? Невже таки прокидаються забуті почуття до колишньої? Чи то не забуті? Е ні, цього мені ще бракувало.

– Наступного разу не купуйте одяг поспіхом. Приміряйте його так, як слід, – посміхнувся дівчині, що стояла червоніше помідора.

– Добре. Я зрозуміла.

Інесса пішла, а я залишився сидіти, відкинувшись на спинку крісла. 

«Яка ж вона мала й не досвідчена, – подумав я про свою секретарку. – Ну, чого ти, Марку? Дівчина старається, хоче добитися твоєї уваги. Але чи потрібно воно тобі? Хм… – задумався я над відповіддю. – За інших умов я б не втратив би шансу порозважатися з нею, але зараз чомусь не хочеться. Я хочу Кіру. І це єдине моє бажання.»

Через декілька хвилин моя кава стояла в мене на столі. Інесса принесла її і швидко вийшла з кабінету. Молодець, дівчинко, ти сюди працювати прийшла, а не спокушати свого боса.

Декілька годин кропіткої роботи над документами і випиті три чашки кави минули швидко. Я навіть не помітив, як наблизився час до робочої наради, яку я запланував на третю годину дня. Все ретельно підготувавши, розклавши по місцях папери із завданнями для своїх працівників, я планував іти до кабінету для переговорів, але мій смартфон озвався викликом. Дивлюсь на телефон і бачу ім'я Ніка. Ну що за вперта жінка? Я ж сказав їй, що передзвоню сам. Але то було ще вчора…

– Так, Ніко. Вже скучила?

– Марік, ну ти про мене геть забув. Я образилася, – промовила вона незадоволеним тоном і я одразу уявив, як вона складає свої губи в бантик.

– Ніко, я на роботі. В тебе щось важливе?

– Звісно.

– Що? – швидко питаю, стоячи в своєму кабінеті і дивлячись на годинник. Мені варто вже бути в нарадчій кімнаті. Не люблю недисциплінованих людей і сам подаю приклад. Але вочевидь сьогодні я таки спізнюся.

– Я скучила за тобою, – говорить вона ображеним тоном.

– Ніко, я зараз на роботі і маю бути вже на нараді. Я зателефоную тобі ввечері.

– Ти завжди на роботі і завжди так кажеш. Але ніколи не передзвонюєш. Я вже починаю думати, що набридла тобі.

Я закотив очі й подумки порахував до десяти. Її істерики й образи вже ні в які ворота не лізуть.

– Ніко, пам'ятаєш, дорогенька, у нас з тобою лише секс. Не більше. Я не повинен приділяти тобі уваги більше, ніж того мені хочеться.

– Ясно, – заскреготіла вона зубами. – То коли мені тебе чекати наступного разу? 

– Сьогодні. Обіцяю. Передзвоню ввечері після роботи, бо зараз маю бігти на нараду, – сказав і відхилив виклик, важко зітхнувши.