Епілог

Нарешті вихідний! На вулиці світить яскраве сонечко, можна вийти до річки і ще кілька годин помалювати. Я давно цього не робила, бо не було часу. Школа, будинок, невелике господарство- все це тепер мій клопіт, бо у бабусі більше немає сили цим займатися. А я, відпрацювавши свої уроки у школі, повинна встигнути зробити всі ті справи, якими колись займалася вона.

Тимофій поїхав до міста, бо складав останні екзамени. Вчора ми були у нього вдома в батьків. Його мама дуже радо нас зустріла. Коли ми сиділи з нею вдвох, вона промовила таку фразу: «Я щаслива, що саме ти станеш його дружиною, бо знаю, що вірнішої людини, просто бути не може. Ти така ж, як і твій тато!». Було приємно таке почути.

Через місяць ми одружилися. Тимофій отримав парафію у сусідньому селі, тому я мала змогу навідувати бабусю, яка не захотіла переїздити з нами. Зі школи прийшлося піти, бо тепер у мене були інші клопоти. Але, малювання я не залишила. Тільки тепер у мене трішки інше хобі, я малюю ікони і вчу цьому дітей на недільній школі. А охочих помалювати у мене тепер дуже багато! Тому, можу сказати одне – Я дуже щаслива! Бути дружиною священика важко, але кохання і віра в Бога творить дива. Тепер, я це знаю напевне!

У Божий храм, неначе в Рай,

Прошу, зайди ти, не минай!

Земні турботи всі відкинь,

Творця Живого ти зустрінь!

Кінець!

Ось і все. Ще одна історія залишилася позаду. Дякую, що були зі мною і читали цю неймовірну історію кохання, в якій було багато доброго і поганого, але все закінчилося щасливо. Тому, пишіть коментарі, ставте зірочки, якщо сподобалося і підписуйтеся на автора. Всього всім найкращого і до нових зустрічей. Ваша Ната Мрійлива!

 P.S  Дорогі читачі! Кожному автору дуже важлива ваша підтримка, а особливо тим, які тільки починають творити. Не обрізайте нам крила, а підтримуйте всіх! Адже ваша підтримка і коментарі дають ще більше сил, щоб творити і створювати незабутні історії кохання!