7

Захворіла бабуся. На вечір піднялася температура і сильний кашель не давав їй спати. Я присіла біля її ліжка, що ж робити?

• Просила ж Вас, не йти на той город. Я б сама прополола б ту моркву. От потрапили під дощ і наробили біди.
• Не хвилюйся, доню. Я трішки полежу і все владнається.

Але я розуміла, що це само не владнається.

Швидко одяглася і побігла по фельдшерку. Вона її оглянула і виголосила не втішний результат.

• Запалення легень! Потрібно терміново їхати до міста і привезти антибіотики. Зможеш це зробити?

Подумала, чим ж я зможу ввечері поїхати до міста.

• Зможу! – ствердно промовила. – Я знайду транспорт.

Подякувала фельдшерці і почала збиратися.

• Чим ж ти дістанешся до міста, доню? Зараз вечір, автобуси не ходять.
• Не хвилюйтеся, бабусечко, щось придумаю!

Вийшла з будинку і пішла до дядька Петра, нашого сусіда.

• Вибач, Орисю! – важко промовив. – Зламаний автомобіль.

Що ж робити, куди йти? Автомобілів більше не було ні в кого, з ким ми спілкувалися, залишався лише Максим. Зібравши сили в кулак, пішла до Ярининого будинку. Постукала в двері і вийшла тітка Ліна.

• Чого тобі? Взагалі сором втратила сюди приходити? – просичала вона.
• Вибачте, що прийшла. Біда у нас. Бабуся захворіла і їй терміново потрібні ліки, чи може ваш чоловік чи Максим мене завезти до міста, щоб все купити? Будь ласка, бо більше немає у кого просити!

Підійшла Ярина.

• Чого приперлася? – витріщилася своїми очима. – Ніхто тобі тут не допоможе.

На очі наверталися сльози і я хотіла вже повертатися.

Через хвилину вийшов Максим, одягнув куртку і взяв ключі.

• Ходімо! – промовив.
• Не пущу! – заверещала Ярина. – Що в гречку захотілося вскочити?
• Закрий рота! – гаркнув він. – У людини біда, а ви – як перевертні! Тільки про себе думаєте!

Вона почала плакати і тітка Ліна закрила двері.

• Сідай до машини! – крикнув він до мене.

Я швидко побігла, відчинила двері автомобіля і ми поїхали. По дорозі до міста мовчали, та й про що говорити я не знала. Він зупинився біля цілодобової аптеки і я побігла в середину. Задоволена, що все купила вийшла і сіла назад до автомобіля.

Максим швидко завів двигун і ми поїхали.

• Як ти? – поглянув на мене.
• Все добре! – відповіла. – Вибач, що через мене посварився з дружиною.
• Нічого страшного. Вона завжди верещить, тож я вже звик. Вона не ти!

Він торкнувся моєї руки. Я швидко її забрала.

• Не треба, Максиме! – одразу ж вирішила розставити всі крапки. – Якби у дядька Петра машина працювала б, то я у тебе не просила допомоги. Тому, не потрібно ворушити минуле.
• Зрозумів! Вже розлюбила?
• Так! І моє серце вже належить Тимофію!

Я помітила, як його рука сильно стиснула руль і на скронях почали пульсувати жили.

• Максиме! Ми ж з тобою давно все обсудили, тому не варто хвилюватися.
• Вибач! – заспокоївся. – Просто не очікував таке почути.
• А ти хотів, щоб кохала тебе вічно? Тобі мене не шкода було б?
• Шкода. Тому, бажаю вам щастя.

Він поглянув на мене і посміхнувся. Ми приїхали до мого будинку і я витягнула йому гроші, щоб заплатити за бензин, який він потратив на мене. Максим поглянув на мене і розвернувши машину, помчав додому. Я навіть не встигла йому подякувати. Прибігла в будинок, приготувала ліки і дала їх бабусі. Вона палала, неначе свічка. До ранку я збивала температуру і не могла заснути. Тільки під самий ранок, як почало сходити сонце я побачила на термометрі потрібну температуру і заснула біля бабусі.

• Орисю! – відчула чиюсь руку у мене на плечі.
• Що? – вигукнула і швидко обернулася. – Тимофій!

Я обійняла його і ми пішли до моєї кімнати.

• Як добре, що ти приїхав. Бабуся захворіла і мені потрібні були ліки… - і я йому розповіла все, що зі мною вчора трапилося. Він звісно ж засмутився, коли розповіла про Максима, але зрозумів, що іншого виходу у мене не було.
• Вибач, що не був поряд, коли тобі була потрібна моя допомога!

Він притис мене до себе і поцілував.

• Тобі щось потрібно допомогти? – запитав він.
• Так. Принеси, будь ласка дров, бо потрібно розтопити плиту і приготувати бабусі бульйон.

Тимофій вийшов з будинку і зробив все, як я його просила. Тож, через півгодини страва була готова. Бабуся прокинулася і я її погодувала. Далі ми нагодували господарство і Тимофій пішов додому. Так тривало кілька днів, поки бабусі не стало краще. Він приходив зранку, допомагав мені і повертався до себе додому.