6

Час летить, неначе швидкісна ракета. Здавалося б тільки вступила до коледжу, а вже його закінчую. Гарна сукня з квітами, зачіска і неймовірний макіяж зробили свою справу. Я була королевою. На урочисту частину до мене приїхала бабуся. Я показала їй нашу тепер «колишню» кімнату і провела до зали. А сама вийшла на коридор до дівчат.

• Орисю! – почула знайомий голос за спиною.

Розвертаюся, Тимофій підбігає до мене з величезним букетом ромашок. Так, саме ромашок, не дуже люблю троянди. Він поцілував мене в щоку і привітав з закінченням навчання.

• Дякую! Але не потрібно було приїздити, це ж так далеко. А як же твоє навчання?
• Не хвилюйся! Це ніяк не вплине на нього.

Я провела його також до зали і посадила біля бабусі. Нехай спілкуються.

За цей час, я зрозуміла на скільки для мене є дорогий Тимофій. Його підтримка вивела мене з депресії, він наповнив мій світ новими барвами і забрав звідти темінь. Я почала відчувати його кожною клітиночкою свого тіла. Як ж може не подобатися такий красень.

Ми вийшли на сцену. Промовили моє ім’я і я вийшла. Тимофій встав з місця і почав гучно плескати в долоні. Я йому потім покажу, присоромив мене.

• А хто це?- штовхнула мене в бік Леся. – Можливо, познайомиш? Ох і красунчик! – прикусила вона губу.

Я поглянула на нього. Світлі джинси, світла сорочка і шкірянка робили з нього справді гарячого мачо. Ніколи ще не бачила його таким.

• Вибач Лесю, але він мій! – гордо промовила.

Та лише посміхнулася. Урочиста частина закінчилася і ми вийшли з зали.

• Дякую, що були зі мною у такий важливий день.

Я обійняла бабусю і поцілувала її. Прийшла черга до Тимофія. Тут було все навпаки, він мене притягнув до себе і ніжно поцілував.

• Я залишаюся на банкет.
• Добре. А я відвезу бабусю додому, бо якраз їду до баби Валі.

Не зрозуміла.

• Я на машині! – розвіяв він моє здивування.
• Тоді, щасливої дороги!

Мене погукали дівчата і я пішла веселитися.

Зранку поверталася додому. Гуляння до ранку давалося в знаки, тому хотілося скоріше лягти спати. По дорозі зустріла Ярину.

• Чому не вітаєшся? – запитала вона.
• Не помітила тебе, вибач. Привіт!

Я хотіла вже йти, але вона знову мене зупинила.

• Чого тобі? – не стрималася.
• Чому не запитуєш, як у мене життя?
• Зовсім не цікаво. Мені потрібно йти додому.
• А Максим мене тепер кохає. Не тебе, а – мене.
• От і добре. Я за вас рада.
• А ти так і залишишся старою і нікому не потрібною. То, хто кому тепер заздрить?

Я не встигла відповісти, бо біля нас зупинився сріблястий мерседес. Опустилося скло і до мене посміхнувся Тимофій.

• Привіт! – знову з’явилися ці звабливі ямочки. – Сідай. У мене для тебе сюрприз.
• Бувай! – промовила я до Ярини і швидко присіла до Тимофія на переднє сидіння.

Машина заревла і ми помчали. Заїхали до мого будинку. Бабуся була на городі, тож Тимофій закрив мені очі і ми пройшли в середину. Коли ми ввійшли до моєї кімнати, він відкрив їх і я побачила нового, сучасного мольберта і цілий ящик фарб.

• Дякую! – повернулася до нього і вчепилася за шию.
• Це тобі подарунок, щоб ти не зупинялася в своїй творчості. – Намалюєш мене?
• Я вже! Підійшла до шкафа, розгорнула папір і показала його портрет.
• Коли ти встигла це зробити? – дивувався він.
• Як ти повертався додому, тоді на Різдво.

Він підійшов ближче і притулив мене до себе.

• Дякую! – ніжно губами торкнувся моїх губ.

Цього разу я відповіла на його поцілунок. І не пожалкувала, бо цілувався він дуже смачно.

Я переодяглася і ми поїхали на річку. До нас прибігла і Віра, яка також нещодавно тільки приїхала. Ми веселилися і плескалися у воді. Було дуже класно!

Тільки ввечері ми розійшлися по будинках. Я присіла біля бабусі, яка сиділа на кухні.

• Бачу, ти знову щаслива! – посміхнулася вона.
• Дуже! Тепер мені вже легко.
• Бо ти знову закохана, так?
• Ви вгадали.
• І цей щасливець – Тимофій?
• Так.
• Дивись, щоб знову не обпалитися.
• Бабусю, чому Ви так? Вам ж він подобається?
• І твій батько мені спочатку подобався. Але…
• Що але… - зупинилася бабуся. Але я вирішила, що все ж таки сьогодні випитаю у неї всю правду.
• Хочеш знати всю правду, добре, тоді слухай.  -  Я вже говорила, що тітці Мілі дуже подобався твій тато, а він обрав маму. Вона дуже переживала, і от одного разу вирішила обманути маму, щоб вона розійшлася з татом. Тоді, вже ти була. Тато повертався з роботи і вона його підстерегла. Вигадала історії, що мама у неї і вони чекають тільки на нього. Він ж повірив і пішов з нею. Коли прийшов, то помітив що мами ніде немає. А вона в той момент передзвонила до мами і сказала прийти подивитися, що її чоловік зараз у неї. Мама розсердилася і побігла щоб все перевірити. Вони тоді дуже сильно посварилися з татом. Тож, він вирішив забрати вас і перевезти до міста. А Мілка ще раніше поїхала до іншого міста і знайшла там Майкла. Ось така історія. Можливо, якби твій тато був трохи розумнішим і не повівся б на це, то вони б залишилися тут і зараз раділи б зі мною твоєму щастю.
• Так мало бути, бабусю і не потрібно сердитися на тітку Мілу, бо вона була закохана. А це все можна було легко пояснити. Я і Ярину вже пробачила, хоча вона забрала у мене на      йдорожче, але і допомогла знайти найкраще і найцінніше.