6
Час летить, неначе швидкісна ракета. Здавалося б тільки вступила до коледжу, а вже його закінчую. Гарна сукня з квітами, зачіска і неймовірний макіяж зробили свою справу. Я була королевою. На урочисту частину до мене приїхала бабуся. Я показала їй нашу тепер «колишню» кімнату і провела до зали. А сама вийшла на коридор до дівчат.
- Орисю! – почула знайомий голос за спиною.
Розвертаюся, Тимофій підбігає до мене з величезним букетом ромашок. Так, саме ромашок, не дуже люблю троянди. Він поцілував мене в щоку і привітав з закінченням навчання.
- Дякую! Але не потрібно було приїздити, це ж так далеко. А як же твоє навчання?
- Не хвилюйся! Це ніяк не вплине на нього.
Я провела його також до зали і посадила біля бабусі. Нехай спілкуються.
За цей час, я зрозуміла на скільки для мене є дорогий Тимофій. Його підтримка вивела мене з депресії, він наповнив мій світ новими барвами і забрав звідти темінь. Я почала відчувати його кожною клітиночкою свого тіла. Як ж може не подобатися такий красень.
Ми вийшли на сцену. Промовили моє ім’я і я вийшла. Тимофій встав з місця і почав гучно плескати в долоні. Я йому потім покажу, присоромив мене.
- А хто це?- штовхнула мене в бік Леся. – Можливо, познайомиш? Ох і красунчик! – прикусила вона губу.
Я поглянула на нього. Світлі джинси, світла сорочка і шкірянка робили з нього справді гарячого мачо. Ніколи ще не бачила його таким.
- Вибач Лесю, але він мій! – гордо промовила.
Та лише посміхнулася. Урочиста частина закінчилася і ми вийшли з зали.
- Дякую, що були зі мною у такий важливий день.
Я обійняла бабусю і поцілувала її. Прийшла черга до Тимофія. Тут було все навпаки, він мене притягнув до себе і ніжно поцілував.
- Я залишаюся на банкет.
- Добре. А я відвезу бабусю додому, бо якраз їду до баби Валі.
Не зрозуміла.
- Я на машині! – розвіяв він моє здивування.
- Тоді, щасливої дороги!
Мене погукали дівчата і я пішла веселитися.
Зранку поверталася додому. Гуляння до ранку давалося в знаки, тому хотілося скоріше лягти спати. По дорозі зустріла Ярину.
- Чому не вітаєшся? – запитала вона.
- Не помітила тебе, вибач. Привіт!
Я хотіла вже йти, але вона знову мене зупинила.
- Чого тобі? – не стрималася.
- Чому не запитуєш, як у мене життя?
- Зовсім не цікаво. Мені потрібно йти додому.
- А Максим мене тепер кохає. Не тебе, а – мене.
- От і добре. Я за вас рада.
- А ти так і залишишся старою і нікому не потрібною. То, хто кому тепер заздрить?
Я не встигла відповісти, бо біля нас зупинився сріблястий мерседес. Опустилося скло і до мене посміхнувся Тимофій.
- Привіт! – знову з’явилися ці звабливі ямочки. – Сідай. У мене для тебе сюрприз.
- Бувай! – промовила я до Ярини і швидко присіла до Тимофія на переднє сидіння.
Машина заревла і ми помчали. Заїхали до мого будинку. Бабуся була на городі, тож Тимофій закрив мені очі і ми пройшли в середину. Коли ми ввійшли до моєї кімнати, він відкрив їх і я побачила нового, сучасного мольберта і цілий ящик фарб.
- Дякую! – повернулася до нього і вчепилася за шию.
- Це тобі подарунок, щоб ти не зупинялася в своїй творчості. – Намалюєш мене?
- Я вже! Підійшла до шкафа, розгорнула папір і показала його портрет.
- Коли ти встигла це зробити? – дивувався він.
- Як ти повертався додому, тоді на Різдво.
Він підійшов ближче і притулив мене до себе.
- Дякую! – ніжно губами торкнувся моїх губ.
Цього разу я відповіла на його поцілунок. І не пожалкувала, бо цілувався він дуже смачно.
Я переодяглася і ми поїхали на річку. До нас прибігла і Віра, яка також нещодавно тільки приїхала. Ми веселилися і плескалися у воді. Було дуже класно!
Тільки ввечері ми розійшлися по будинках. Я присіла біля бабусі, яка сиділа на кухні.
- Бачу, ти знову щаслива! – посміхнулася вона.
- Дуже! Тепер мені вже легко.
- Бо ти знову закохана, так?
- Ви вгадали.
- І цей щасливець – Тимофій?
- Так.
- Дивись, щоб знову не обпалитися.
- Бабусю, чому Ви так? Вам ж він подобається?
- І твій батько мені спочатку подобався. Але…
- Що але… - зупинилася бабуся. Але я вирішила, що все ж таки сьогодні випитаю у неї всю правду.
- Хочеш знати всю правду, добре, тоді слухай. - Я вже говорила, що тітці Мілі дуже подобався твій тато, а він обрав маму. Вона дуже переживала, і от одного разу вирішила обманути маму, щоб вона розійшлася з татом. Тоді, вже ти була. Тато повертався з роботи і вона його підстерегла. Вигадала історії, що мама у неї і вони чекають тільки на нього. Він ж повірив і пішов з нею. Коли прийшов, то помітив що мами ніде немає. А вона в той момент передзвонила до мами і сказала прийти подивитися, що її чоловік зараз у неї. Мама розсердилася і побігла щоб все перевірити. Вони тоді дуже сильно посварилися з татом. Тож, він вирішив забрати вас і перевезти до міста. А Мілка ще раніше поїхала до іншого міста і знайшла там Майкла. Ось така історія. Можливо, якби твій тато був трохи розумнішим і не повівся б на це, то вони б залишилися тут і зараз раділи б зі мною твоєму щастю.
- Так мало бути, бабусю і не потрібно сердитися на тітку Мілу, бо вона була закохана. А це все можна було легко пояснити. Я і Ярину вже пробачила, хоча вона забрала у мене на йдорожче, але і допомогла знайти найкраще і найцінніше.