Нарешті наш церковний празник. Ми з бабусею гарно одягнулися і вийшли з будинку. За нами вийшли Максим і Ярина, а також його батьки. Ми не віталися з ними, а пішли прямісінько до церкви. Людей було дуже багато на таке свято, бо приїздили родичі з сусідніх сіл, щоб привітати наших селян. Я помітила Віру, яка стояла біля баби Валі.
Я підійшла до неї. Віра сумно поглянула на мене і обійняла.
Я обернула голову і побачила його. Він стояв у чорній рясі біля книг, які продавала монашка. Високий, красивий, йому дуже личив цей одяг. Напевне він відчув, що на нього хтось дивиться і одразу ж повернувся. Наші погляди зустрілися і він щиро посміхнувся. Вже за секунду він був біля нас.
Я опустила голову, але йому і не потрібно було про щось говорити, бо він все зрозумів, коли побачив як до храму підійшли Ярина з Максимом.
Максим одразу ж поглянув у нашу сторону і було помітно, що йому дуже не сподобалося те, що він побачив. Я швидко відвела від них погляд і поглянула на Тимофія.
Почали дзвеніти дзвони і ми зайшли всередину храму. Я з Вірою пішли на клірус до церковного хору, а Тимофій зайшов у вівтар. І розпочалася Літургія. Я відчувала на собі неоднозначні погляди Максима, хоча у його бік навіть не дивилася. І Ярина не зводила з мене очей. Ми співали страсні пісні. А потім на середину храму вийшов Тимофій, щоб читати «Апостол». Серце завмерло, коли він промовив перше слово. Його голос дзвіном розходився по всьому храмі. Здавалося, що було чути навіть дзижчання мухи, всі настільки уважно слухали його. Справді! Він не помилився, що обрав таку професію. З нього буде дуже гарний священик. Він закінчив читати і коли повертався назад у вівтар, поглянув на мене і підморгнув. Я засоромилася, а дівчата суворо подивилися. Він був дійсно красунчиком.
Сьогодні Максим з Яриною сповідалися і причащалися перед вінчанням. Весілля у них відбудеться у наступну неділю. Від цього серце ще більше розривалося. Коли вони підходили до Причастя, я не могла заспокоїти своє серце, настільки воно стукало. Я не витримала і вийшла з храму і сіла на лавочку.
Я опустила голову, бо і справді було дуже важко впоратися з болем.
Він протягнув мені чашку з водою і я залпом випила все.
Дівчина кивнула і повернулася всередину.
Люди не зводили з нас очей, тому ми зайшли за храм і присіли у альтанці.
Він промовчав. Я розуміла, що Тимофій хоче про щось запитати і він не витримав.
Я не відповіла, а лиш схилила голову.
Ми встали і повернулися назад до храму. Я помітила, як на нас всі дивилися і перешіптувалися. Але, найбільше за нами спостерігав Максим.
Святкова Літургія закінчилася і ми стали навколо храму. Священик окроплював всіх водичкою і заразом і храм. Черга підійшла і до мене. Тимофій шепнув щось на вухо священику і той вмочив кісточку у воду і щосили окропив мене.
#10847 в Любовні романи
#4264 в Сучасний любовний роман
#2846 в Молодіжна проза
Відредаговано: 31.03.2020