Розпочалося моє навчання коледжі. Спочатку було важко звикнути до нової обстановки і людей навколо. Коли поселилася до гуртожитку, познайомилася зі своїми одногрупницями Міланою і Лесею. Дівчатка були дуже привітні і ми одразу ж з ними здружилися. Хоча і містечко було не далеко від нашого села, але трохи важкувато було діставатися зранку на навчання. Тому, ми з бабусею вирішили, що я буду жити в гуртожитку, а коли менше пар – приїздитиму додому. Тож, все ніби помаленьку почало налагоджуватися. Весь час тепер у мене займало навчання. Малювала я дуже гарно, тому з цим у мене не було проблем на парах. Багато з моїх робіт відбирали на виставки, де я неодноразово перемагала. Тому, вся стіна в будинку була завішена різними грамотами. За Максимом я дуже сумувала. Він почав ще рідше приїздити, ми майже не бачилися, але я і не знала чи варто.
Сьогодні п’ятниця і я приїхала додому.
Через вікно, я помітила Максима. Він з кимось розмовляв і весело посміхався.
Але я не дослухала, а вийшла на вулицю і прямісінько пішла до них на подвір’я.
Він стояв і ніжно обіймав Ярину. Побачивши мене, швидко відійшов від неї і перелякано поглянув на мене.
Я нічого не відповіла і побігла додому.
Бабуся сиділа за столом і чекала на мене.
Але я, стрімголов мчала в одне – єдине для мене місце, де я відчувала себе по – справжньому щасливою. На наше з ним місце. Я прибігла і тільки тепер могла вилити свою душу і гірко заридала.
Ще кілька годин я просиділа на нашій лавочці, згадуючи минуле. Яке ж мене чекає майбутнє без нього? Я ще не знала, що буде далі.
Почало темніти і я встала з лавочки. Тільки спустилася з пагорба, як наткнулася на Ярину. В руках вона тримала покривало і сумку.
Я відступила і вона почала підійматися на пагорб. Вона знає про наше місце? Я почала далі йти і все зрозуміла, бо зустріла Макса. Я оторопіла і завмерла на місці. Він винувато дивився на мене і не знав, що відповісти.
Він пішов, а я не могла повірити, що таке можу бути. Як могло загаснути таке кохання, що було між нами. Мабуть і справді, я погано розуміюся в людях. Але, чому Соломія мені нічого не розповіла, що він більше не мій? Як вона могла, так вчинити. Всі все знали, лише я як дурепа сліпо вірила в кохання, якого вже давно не було. Я повільно поверталася додому. Очі пекли від сліз. Я нікого не помічала навколо, та й мені було начхати на все і на всіх. Відчинила хвіртку і зайшла в будинок. Бабуся була у своїй кімнаті. Мені не хотілося ні з ким розмовляти. Серце було розбито в щент. Я лягла на ліжко, закутавшись в ковдру і заснула. Всю ніч снилися кошмари, в яких я бачила, як Ярина забирає мого Максима. Я кричала, щоб він залишився, але вона лише посміхалася і тягнула його за собою. Я прокинулася. Поглянула на годинник 01.00 ночі. Ввімкнула світло і пішла на кухню, щоб попити води. Прокинулася бабуся.
#10847 в Любовні романи
#4264 в Сучасний любовний роман
#2845 в Молодіжна проза
Відредаговано: 31.03.2020