Минуло кілька днів. Канікули розпочалися і ми були вдома. Роботи назбиралося багато, тому ми з бабусею кожного дня чимось займалися. Будинок ми прибрали ще раніше, а зараз ми сиділи вишивали. Бабця вишивала мені парні рушники, щоб повісити їх на образи, коли буду одружуватися. Вони були дуже гарні з голубом і голубкою, які сидять на винограднику. Я сміялася, бо після останніх подій точно залишуся в дівках.
Максим зі мною так і не розмовляв. Я намагалася ще кілька разів з ним заговорити, але він цього не хотів, тому йшов від мене. Бабця мене сварила за це.
Тому я більше не намагалася з ним заговорити.
Яринка прийшла до мене ввечері.
Я більше не ображалася на неї. Вона ж лише розповіла про те, що бачила. А Максим сам вирішив не розмовляти зі мною, тому я вважала, що дівчина не винна. Бабуся поглянула сердито на мене, напевно чекала, що я її вижену, а я навпаки – впустила. Тому, вона розвернувшись пішла до моєї кімнати.
Я помітила, як вона зраділа.
Нікого іншого я не хотіла, лише повернути свого Максима, але як це зробити не знала.
Я поставила чайник, вийняла пиріг, який бабуся спекла ще зранку і так ми чаювали до пізнього вечора.
Настало Різдво! У піднесеному настої ми з бабусею пішли до храму. Вчора були на вечірньому служінні, а сьогодні із самого ранечку пішли на Cвяткову Літургію. Бабуся закрутила мені величезну хустину зеленого кольору із червоними квітами і «брензяхами» по краях. Я поглянула на себе в дзеркало.
Бабуся також посміхнулася і ми вийшли з будинку. Майже біля храму зустріли Максима з родиною. Він сумно поглянув у мій бік, але нічого не сказав, лише привітався з бабусею.
Ми ввійшли в середину. Як завжди на Різдво у храмі було дуже гарно. У ці дні, мені було найбільше сумно за батьками, адже вони любили це свято. Бабуся штовхнула мене в бік, щоб вивести із сумних думок. Почалася святкова Літургія. Хор сьогодні надзвичайно гарно виводив пісні. Я помітила, що Максим постійно дивиться в одну точку. Повернулась, в кінці храму на тому ж місці, що і колись стояв Тимофій. Він уважно слухав служіння. Наші погляди зійшлися і він швидко відвів свої очі. Я винувато опустила голову і знову поглянула на Максима. Хлопця вже не було на попередньому місці. Я боялася, щоб нічого поганого не сталося, адже бачила погляд Максима. Він щось задумав!
Ми вийшли з храму і йшли вже додому, коли почули вигуки. Обернулися і побачила бійку між хлопця. Максим люто кричав і бив Тимофія. Той не здавався і відповідав на удари. Я покинула бабусю і побігла до них, щоб їх зупинити.
Я стала між ними, але один із хлопців у пориві ярості не помітив мене і штовхнув ліктем. Я впала в сніг. Тільки тоді вони зупинились і підбігли до мене.
Я помітила, що у Тимофія була розбита брова. Залишивши їх, я побігла додому.
Бабуся вийняла з печі голубці, я нарізала шинки, ковбаски, поставила холодець, котлети і ми приступили до трапези. Все так смачно пахло, що не можливо було стриматися. Бабуся налила свого домашнього вина, яке вона восени робила з винограду і ми трішечки випили.
#10847 в Любовні романи
#4264 в Сучасний любовний роман
#2845 в Молодіжна проза
Відредаговано: 31.03.2020