Кожен день у школі проходив дуже цікаво. А особливо, було добре гратися на вулиці між перервами.
Цього дня ми вибігли на шкільне подвір’я. Я наздоганяла Соломію і помітила, що за школою стояв натовп старших хлопців. Мені стало дуже цікаво побачити, що там відбувається. Тож, відійшовши від дівчат я крадькома підійшла туди. Хлопці стояли щільно у колі, тому було важко побачити, що там коїться, по звуках я зрозуміла, що там бійка. Цікавість ще більше полонила мене. Тож, розсунувши хлопців я потрапила в середину. Я злякалася, бо побачила, як двоє старших хлопців б’ють Максима. Він бідолашний лежав на землі, а вони немов яструби нависали над ним і вигукували матюки. Той, що нижчий зростом вдарив хлопця у бік. Максим мужньо тримався і навіть не закричав. Я помітила, що йому було дуже боляче. Не витримавши таких тортур, я підбігла до них і відштовхнула того, що бив Максима. Хлопець похитнувся.
Я стрималася і не впала. Максим став біля мене.
Той лише посміхнувся. Але, коли помітив, що Максим згорнув руки в кулаки, вирішив відійти.
Я взяла Максима за руку і ми пішли до умивальників. Через вікно, я побачила, що того хлопця посадили на траву і вилили на нього воду. Оце і сильним був удар! Я допомогла Максиму вмитися.
Хлопець зрозумів, що був не правий і наздогнав мене.
Я зайшла до класу. Вже йшов урок. Вибачившись за запізнення, сіла на своє місце.
Після уроків ми з дівчатками поверталися додому. Максим чекав нас за рогом школи. Він мене зупинив і сказав, що потрібно поговорити.
Ми розійшлися по своїх будинках і я підійшла до бабусі.
Вона не забарилася і вийшла на мій голос.
У мене була одна хитрість, якою я завжди користувалася. Коли мені щось дуже потрібно, я підходжу до бабусі, сильно її обнімаю і пильно дивлюся в очі. Тоді, вона мені дозволяє будь – що. Так я зробила і цього разу. Тож, все вдалося і я виконавши свої хатні обов’язки поспішила на зустріч до Максима.
Осінь цього року була дійсно золотою. Всі дерева, ошатно виблискували на сонці жовтим кольором. Замилувавшись цієї красою, я спіткнулася і впала. Штани трохи вимазала на коліні. Обтрусившись, попрямувала далі. Піднявшись на пагорб, я помітила свого Максима. Він сидів на наші й лавочці і пильно дивився вперед. Я хотіла його налякати, але він встиг мене побачити, тому цього зробити не вдалося.
Хлопець поглянув на моє забруднене коліно і посміхнувся.
Він встав і підійшов до мене.
Максим дістав з кишені новий пензлик. Він був дуже гарний.
Він не відповів і підійшов до краю урвища.
#10847 в Любовні романи
#4264 в Сучасний любовний роман
#2846 в Молодіжна проза
Відредаговано: 31.03.2020