Вступ

Дорогі читачі! 

Ще одне творіння виринає із моєї руки. "Всупереч долі" - книга із великим переплетенням життєвих подій дівчинки із незвичайним ім'ям - Орися. Що її чекає попереду? Чи буде вона щасливою? І чи допоможе їй побороти труднощі віра? Все цем нам потрібно дізнатися і з нею пережити. Тому, вперед! Зустрінемося в кінці історії. Чекатиму на ваші відгуки! 

Ваш автор!

В нас залишилися лише слова

Пусті слова,що більш не гріють душу.

Я думала,що є на вік твоя

Обман. Мене покинув й плюнув в душу.

У муці й відчаю я довго так жила

Не вірила,та біль повірить змусив.

Я залишилася без тебе, я сама

А інша радо посміхається  в своєму дусі.

Вона забрала наші щирі почуття

І ти пішов,а як же я? Залишив.

Зневіра.Відчай. Тихе забуття

Розбив мене і вийняв безневинну душу.

Я думала у чомусь є моя вина

І відповідь в собі я довго так шукала.

Коли зневірилась,з’явився той

Що врятував мене, бо так цього чекала.

Я закохалась, хоч і жив ще страх

Але повірила йому і запалала.

А ти помітив нас щасливих й зрозумів

На віки втратив те,що доля тобі дарувала.

Автор

Нарешті вихідний! На вулиці світить яскраве сонечко, можна вийти до річки і ще кілька годин помалювати. Я давно цього не робила, бо не було часу. Школа, будинок, невелике господарство- все це тепер мій клопіт, бо у бабусі більше немає сили цим займатися. А я, відпрацювавши свої уроки у школі, повинна встигнути зробити всі ті справи, якими колись займалася вона.

Я люблю і поважаю свою стареньку бабусю Олю, бо вона мене виховала і дала все те, чого не мають діти у яких є батьки. Так, я – сирота. З 6 років мене виховує бабуся, бо батьки загинули у автокатастрофі. Я чудом вижила. І тепер тільки зрозумівши, яке друге життя мені послав Творець, я намагаюся віддячити йому: ходжу до церкви, молюся, пощу і виконую всі його заповіді. Але, одну ніяк не можу посилити, бо закохалася у того, в якого не повинна була б. Чи простить мені цей гріх Господь і чи буду я щаслива? Час покаже.