5

Сором’язливий Ігор вже котру годину водив Липовець вулицями курортного Бердянська. Вони спілкувалися про літературу, класичну та сучасну, смакували морозивом і, час від часу, між довгими паузами  дізнавалися щось нове одне про одного. Відпочинок проходив «на ура».

Тим часом Ксана з Геннадієм не гаяли часу і, вдосталь натанцювавшись в одному з нічних клубів та прийнявши пристойну дозу коктейлів, опинилися у номері «Коштовної перлини». Жінка розпашілася і колір її обличчя почав зливатися з відтінком волосся. Вона гарцювала на готельному ліжку, енергія так і струменіла з неї, не находячи виходу.

— Ну, не будемо тягнути кота за бантик! — Промовила з нетерпінням Ксана.

— Почекай. — Ласо посміхнувся супутник. — Спочатку душ.

— Так може приймемо його разом? — Підморгнула вона.

— Поки що йди сама, а я  підготую тобі невеличкий приємний сюрприз!

— О, обожнюю сюрпризи! — Заплескала у долоні жіночка.

— Не поспішай. І, до речі, не забудь помити волосся та нанести  якусь ароматна маску. Обожнюю коли воно вологе та м`яке. Так гарно, коли з нього по тілу стікають поодинокі краплі.

— Буде зроблено у кращому вигляді! — Пообіцяла та і, крутячи стегнами в різні боки, поспішила до ванної кімнати.

Тільки но двері за нею зачинилися і почувся плескіт води, як чоловік, з хижим поглядом голодного кота, кинувся рискати по всім шухлядкам та сумочкам. Що ж…здобич виявилася не такою вже й великою, але й не мізерною: десять тисяч гривень, декілька золотих каблучок, сережки і ланчюжок, а ще телефон і банківська карта. Здається, це максимум який  тільки можна стрясти з двух наївних вчительок початкових класів. Буде їм наука, що не можна в перший день тягнути незнайомця з собою.

Геннадій не перший рік був у справі і ще жодного разу йому не дошкуляла совість. Він був переконаний, що не обманює та використовує людей, а просто провчає їх за недалекий розум. Згрібши до купи все, що вдалося знайти, чоловік пішов до ванної. Звідти доносився спів сп’янілої Ксани. На всяк випадок, кремезний та сильний хлопець підпер двері шухлядою, яку перетягнув без особливих зусиль.

Вийшовши з готелю, чоловік сів до таксі і відправив повідомлення своєму подільнику.

***

На телефон Ігора прийшло звукове повідомлення і він, з тривогою поглянувши на екран, промовив:

— Пробач, Настю, маю терміново поспішати додому. У моєї молодшої сестрички піднялася температура. А вдома тільки бабуся після інсульту.

«Тепер зрозуміло, чому він такий забитий» — Подумала Липовець. — «Просто несе відповідальність за родину і від того не має часу на спілкування з жінками».

— Я можу чимось допомогти? — Вирішила проявити співучасть вона.

— Ні, ні не варто. Я сам. Я завжди все сам.

— Таксі мені викликати не потрібно. — Запротестувала Липовець.

«Та я навіть і не думав!» — Ледь не ляпнув він.

— Дякую. Було приємно поспілкуватися.

— Навзаєм, ще побачимося!

Настя посміхнулася і замахала услід його спині, яка віддалялася все швидше і швидше. Хлопець накивав п’ятами. Не підозрюючи нічого поганого, жіночка пошкандибала до готелю. Дорогою вона декілька разів телефонувала подрузі, але телефон тієї був вимкнений. Проте і це не змусило її хвилюватися. Певно, розрядився у клубі, а за танцями Ксана цього навіть не помічає.

До «Коштовної перлини» Липовець дійшла босоніж, тримаючи у руках туфлі. Адже ходити стільки часу на височенних підборах, та ще й без звички, було просто фізично неможливо. Коли вона увійшла до номеру і уявила з якою насолодою опинеться зараз у ліжку, то посміхнулася в очікуванні цієї миті. Але посмішка швидко сповзла з її обличчя, як тільки жінка почула крики подруги, які доносилися з ванної.

От дідько! Ще й двері виявилися підперті шафою. Спочатку Настя марно намагалася зсунути її з місця, але зрозумівши, що не впорається з цим, голосно закричала:

— Ксано, це я, Липовець! Тримайся там, зараз я повернуся і ми тебе врятуємо!

Вона вибігла до коридору з надією відшукати когось з персоналу, проте довкола не було ані душі. Настя вже хотіла бігти на ресепшн, як помітила того самого хіпстера-дідуся, у футболці з написом #Можу! Жінка кинулася до нього:

— Перепрошую, не знаю як Вас звуть, але на Вашій футболці написано, що Ви можете.

— Для чарівної леді завжди. — Не розгубився дідусь.

— Скоріше до нашого номеру. Моїй подрузі потрібна термінова допомога.

Разом з хіпстером вони легко відсунули шафу вбік і відчинили двері. Червона від злості, ніби рак, заплакана та розчарована Ксана опинилася на свободі.  Її очі кидали блискавки і, не сказавши жодного слова, жінка кинулася до кімнати перевіряти сумочку та шафи. За час проведений у ванні вона вже зрозуміла, що стала жертвою афериста і не сподівалася знайти гроші. Так і виявилося.

— Липовець! Липовець! — Заверещала вона з кімнати. Нас обікрали.

Перелякана Настя кинулася до кімнати разом з дідусем-хіпстером, який і не думав покидати чужий номер. Здається, він став випадковим свідком цікавенької вистави!