3

Не дивлячись на обідню спеку, пляж був густо всипаний відпочиваючими. Білобокі шезлонги сусідствували поруч з домашніми ковриками. Люди засмагали, читали журнали, пили холодне пиво з креветками та їли морозиво. Не пустувало й море, від якого лунав задоволений дитячий регіт. Настя обожнювала морську стихію, тому залюбувалася блакитно-зеленою водою, яка мерехтіла під сонячними променями.

— Яке повітря… — Зачаровано прошепотіла вона. Таке буває лише біля моря.

— А я чую запах пригод та кохання! — Відповіла Ксанка, яка завжди відрізнялася більш авантюрним та легковажним характером.

Вони розстелили коврики, які прихопили разом із собою й почали засмагати.

— Дідько, забула сонцезахисний крем. — Засмутилася Липовець.

— Мені він взагалі не потрібен. — Відмахнулася смуглява від природи подруга. — Я на сонці не згораю, хоч цілодобово на ньому знаходься.

— А ось мені так не пощастило. — Відповіла світлошкіра Настя. — Згораю швидко.

— То сходи до готелю. — Запропонувала Ксана. — Тільки я пас, ти мене в найближчу годину звідси не піднімеш, навіть до моря.

— В тому й то справа, що я взагалі забула його придбати. А йти зараз до аптеки так не хочеться. Ну добре. Побуду трохи тут, а потім вирішу це питання.

— Вирішую питання. — Рудоволоса подруга опустила на край носа сонцезахисні окуляри. — Спецагент Липовець.

— Можеш насміхатися з мене скільки завгодно, як і смажитися  на піску. А я так хочу до води-и-и-и. — Біжучи до моря закричала Анастасія.

Вода виявилося неймовірно теплою, ніби в міру охололий чай.

— Яка краса! — Промовила жінка сама до себе.

Вона купалася у морі так довго, поки не відчула, що починає мерзнути. Це був вірний показник того, що пора вилазити на берег. Ще здалеку вона помітила, що подруга Ксанка знаходиться не сама, здається, вона цілком мило спілкується з двома симпатичними підкачаними молодиками.

— О, а ось і моя подруга Настя, про яку я вам розповідала, хлопці! — На всі тридцять два посміхнулася задоволена жінка.

— Привіт! Дуже приємно. — Привіталася Липовець.

— Геннадій. — Галантно поцілував її руку брюнет з виразною зовнішністю, навіть чимось схожий на італійця.

— Ігор. — Відрекомендувався й другий хлопець.

Цей виявився куди скромнішим. Руку цілувати не ліз, поглядів з жаринками не кидав. Русявий, світлоокий, вихований. Таким він сподобався Насті навіть більше. Вона одразу несвідомо відчула до нього симпатію.

— Поки ти тут купалася, я вже познайомилася  з цікавими та вихованими людьми. Це тобі не якась місцева гопота! Хлопці запрошують нас на вечірню прогулянку. Показати місто і все таке.

— Я тільки за. _ посміхнулася у відповідь жінка.

— Чудово! _ Підсумував комунікабельний Геннадій. Неймовірно приємно було познайомитися з такими прекрасними леді. А зараз, змушені відкланятися, бо ще маємо деякі справи на сьогодні. З нетерпінням чекаємо вечора. Обіцяємо, що зробимо його для вас незабутнім!

— Не маємо жодних сумнівів! _ Фонтанувала позитивом Ксанка.

Коли молоді чоловіки віддалилися на суттєву відстань і їхні міцні накачані спини почали скриватися у юрбі, Анастасія з сумнівом промовила:

— Ти тільки не подумай, що я намагаюся зіпсувати настрій. Але тобі не здається дивним те, що вони звернули на нас увагу? Вони такі спортивні, юні. Їм років по двадцять, ну двадцять два чи двадцять три від сили. А нам майже тридцять. Навіщо ми їм?

—  Ой, тільки не драматизуй, благаю. — Скривилася від невдоволення подруга. — Вимкни, будь ласка, нарешті вчительку в собі, хоча б на час відпустки. Різниця між нами не така вже й велика. До того ж ми чудово виглядаємо! Чому таким жеребчикам і не звернути на нас увагу?

— Ксано, подивися правді в очі: ми не виглядаємо чудово, як не виглядаємо і жахливо. Ми виглядаємо…звичайно. Як молоді жінки, які не відмовляють собі у солодкому чаї вприкуску з солодощами після обіду. А ось ці юні орлики справді виглядають чудово: як ті, хто не вилазять зі спортивної зали і правильно харчуються.

— Не хочу навіть нічого чути! — Заперечила та. — Ти ще скажи, що нам на морі потрібно почати правильно харчуватися.

— Ні, я такого не скажу. Сплюнь. Не на морі, ані після моря. Я, як справжня жінка, можу запропонувати таке хіба що за тиждень-другий до моря. — Посміхнулася Настя.

— Такий настрій подобається мені більше!

— Ну добре, піду я. А то, відчуваю, скоро можу обгоріти.

— А я ще повалюся тут. Може ще з кимось познайомлюся.

— Ти з морем краще познайомся.

— Неодмінно!

— Па-па!

— Цілую, люблю, бувайте!

Ксана залишилася загорати на пляжі, а Липовець поспішила назад до готелю. По дорозі жінка стала випадковим свідком сварки, що виникла між тією парочкою, яку вона бачила сьогодні у їдальні під час обіду: він її всіляко розважає, вона сидить з кислим обличчям. Тепер же картина була докорінно інакшою.