– Ах ти ж стерво, як ти смієш таке казати? - Катя оскаженіла.
– А що ти хотіла почути? Скільки вже можна тебе жаліти ? Тільки й про тебе всі печуться. Катруся се, Катруся те...
Немає чого тебе лелеяти. Все, Романа поховали. Досить.– згарячу випалила Соломія, одразу ж зрозуміла, що не варто було цього говорити. В будинку запанувала тишина. Катя дивилася у вічі та не тямила, як так, що люди почали бити її у спину так не очікуючи.
– Забирай свої манатки та провалюй, хвойдо! - першим порушив тишу Ілля. – ти як смієш так говорити про мого брата? Ти суко, в кого перетворилася? – чоловік похапцем взяв колишню за плече, стис з усієї міцю та вивів з будинку.
#1738 в Сучасна проза
#5668 в Любовні романи
#2374 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 25.11.2024