Встань з колін
23 Розділ
Я вийшла з авто. Бачила птаха. Він якось різноманітно і одночас байдуже літав згори у низ самотужки. Мені б так.
Я майже відчуваю, як мої ноги пекуче роз'їдає гаряча кров, яка полита всім кладовищем. Ілля іде ззаду мовчки, розглядаючи мою постать з усіх можливих ракурсів. Його щось також бентежить. В цю мить я цим не цікавитимусь.
Ноги вели мене не наче я прямую додому. Я тут, як своя. Чомусь все ніяк не стулю ці думки у своїй голові. Зараз я знепритомнію. Лише це видало мені мої думки. Але я стою.
Я стою навпроти могили мого чоловіка!!!
– Я стою... - шепітом я говорю сама собі.
Ззаду підходить Ілля та рівняється зі мною. Я наче мерта стою не кліпаючи. Бліда шкіра добовляла лише краси на моє обличчя в такий то холод. Руки замезають. Сльози перетворююся на кришталь. Снігова королева... Я навіть не годна заридати бачучи могилу, яка пече мою душу.
Я падаю на коліна. Ілля хапає мене під пахви та намагається чим дуж втихомирити та всі його сили марні.
Хлопець панікував та плакав. Розпач, сльози, кладовище та могила його брата. Певне йому лише зараз дійшло, те що є вже на яву декілька днів чи то віків
#1738 в Сучасна проза
#5668 в Любовні романи
#2374 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 25.11.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
