— Катю, я їду до Романа. - вивів з роздумів мене Ілля.
Я обережно гладила свій животик та гризла нігті.
— Можна з тобою? - сором'язливо я впустила голову до низу. Ніколи б не подумала, що стану щось просити у Іллі.
Я ще ніколи його таким не бачила. Смерть коханого, Романа, Роми... Всіх нас зколихнула, але ніяк не думала, що саме Ілля зміниться.
Їхали до кладовища мовчки. Стояла пекельна мить, яка передбачала емоції, що поглинуть мене, мій стан та мою в край розбиту душу пекучими думка, сльозами та діями.
#1739 в Сучасна проза
#5670 в Любовні романи
#2373 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 25.11.2024