Встань з колін
21 розділ
Сонячний ранок мав гарний початок. Я йшла з неймовірною легкістю. Тримаю живіт та завжди розмовляю з малюком. Для мене це не наче як, щось неймовірне. Це моя плоть, моя кров, мої гени, моя родина.
Часто поринаючи в думки, я надто переймаюся тим чим ніколи не переймалася. Ось як можна покинути своє дитя? Чи бити його? І як взагалі в батька підіймається рука на доню?
Спів птахів перебив холодний, пробиваючий до самий кісток вітер. Я поринула у мить яку не пережила б ніколи ще раз. У новину яка розбила моє серденько не наче кришталь. Таке світле, щасливе у якому досі лунало б "Гірко!".
Романа поховали без моєї присутності. Ще один момент з цієї паршивої миті який немає, ані якої хорошої хвилини. Чомусь я все більше занурююсь у глибінь своєї душі і не розумію, а нащо?
Нащо жити? Нащо планувати? Нащо будувати, навчатися та помилятися. Люди мають мету якої я не розумію. Народження дає тобі не промінчик сонця, а докір . Чому народилася так пізно? Нащо мучила так безжально матір? Нащось так кричала, що немала далі сил. Ми ще з народження маємо вже мету за якою слідуємо. Хтось нас за нею веде, когось тягнуть не наче буйвола силою. Якщо ти не працюєш, то нащо ти зібрався жити? І чи житимеш ти взагалі?
Яку матиме долю, моя донька?
#1739 в Сучасна проза
#5670 в Любовні романи
#2373 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 25.11.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
