Декілька днів я марила наче не жива. Опритомніла вже у лікарні. Білі стіни, біла стеля і важкі повіки, які так і хотіли закритися і ніколи більше не відкриватися.
- Катерино Андріївно, рада Вас бачити. - голосно промовила лікар.
- Чому я тут ? - стишеним голосом ледь відкривши рот промовила жінка.
- У Вас була загроза викидня - вже тихіше промовила лікар.
- Якого викидня? - жінка і здогадатися не могла, що вже не сама.
- Кате, вітаю, ви при надії. Тепер ви маєте нове життя під вашим розбитим серцем. Бережіть його та себе.
Я не могла повірити, що матиму таку можливіть радіти та плакати водночас. Поклавши руку вже на не тільки моє серце я згадала, що мало б стати щасливою новиною для чоловіка якого більше немає в живих.
#1738 в Сучасна проза
#5668 в Любовні романи
#2374 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 25.11.2024