Розділ 15

- Ось Іллюшка, одружився і що змінилося? - навідь занадто сумно говорила Надія Володимирівна.
- Мамо, ну як це , що змінилося? Ілля будує своє життя. Має гарну дружину, жінка - гарнюня, і прибере і нагодує і спати покладе, як перебрав і слова не скаже. - Трохи прибріхував Роман. Він знав,що Ілля надто часто почав брати чарку до рук, Соля часто влаштовувала скандали, а після такого як народився Мишко і дня не проходило без сварки. Це впиралося у фінанси родини. Надія Володимирівна, не працювала, пенціонерка. Все життя проробила швачкою на фабриці. Ілля - одна велика біда. Хоча вважают, що старші діти завше вспішніші за молодших так буває не увсіх вападках. Наший не став винятком. Соля - досить молода, тому коли виходила за Іллю покинула технікум.  Закохалася і все піду заміж. Соломія наче мала, вирішала, що такий як Ілля, нічим не гірший за принців. Гадала,що приведе її до гарного двохповерхового будинку, з прибиральницями, нянями і кухарями та матиме стабільний великий фінансовий дохід. Сталося не як гадалося. Одружилися таки голюб’ята, привів її Ілля додому, до батьківського дому. Не двохповерхового, без прибиральниць та без стабільного заробітку. Ілля не закінчував коледжу. Мав лише освіту шкільну. Вирішив будівництвом заробляти на життя. Лише доля не сказала чоловікові, щоб той цінував те що мав і не хапав більше ніж зможе взяти.  
Якось Ілля пізно вечері повертався додому з будівництва і вирішив дещо з собою прихопити. Трохи гвоздів, пару молотків, декілька шпателів. Будівництво велике мав на удачі, що ніхто нічого не помітить, проте , як же він помилявся. За декілька днів Іллю визвали та показали відеозапис на якому видно, як чоловік виносив інструмети та деякі речі власників приватного  будівництва будинку. 
На нього повісили ще декілька крадіжок, так як більше ніхто не попався і не признався. Іллю визнали винним у цих правоворушеннях. Дали певні умови.
-Ну, що Ілля Трохимовичу, будемо поліції викликати? - гордовито насміхався головний прораб.
- Ви розумієте, що я поверну вам все, що взяв, але того чого не брав повернути не зможу. - виправдовужться Ілля.
 - Ну що ж Ілля якщо хочете можемо вирішити все не цивілізованим шляхом. Ми викликаємо замовників, поліцію, всіх робочих і привселюдно робимо огляд ваших речей. В яких і знаходимо вкрадені речі. - грубо говорить прораб.
- Зачекайте, які такі речі, я все, що взяв повернув? - щось тут не  так вже розумів Ілля.
- Повір мені, хлопче, ми знайдемо все, що ти взяв у твоїх речах, можеш в цьому не сумніватися. - з примхливою посмішкою говорить головний Іллі.
- Чого вихочете? - злившись та зципивши зуби гоьворив Ілля. 
- Ну по - перше поверни все, що взяв. Список в тебе є.
По - друге не хочу тебе більше бачити. Ти звільнишся сам. 
І по - третє, не забудь Солі передати "привіт".

Ну з цього самого момета Ілля все і зрозумів. Адже тато Соломії знайшов йому цей об'єкт. І пам'ятав він одну історію з сімейних застіль, як знайомий сім'ї хотів засвати Солю, як та закінчить технікум, але не встиг, приїхала дівчина з міста до батьків в село вже не сама. Привезла на свята Іллю та Надію Володимирівну. виходить таки не пробачив він її.