Катерина

                                   
 Частина 2
Щасливе дитинство 
( Чи ні ?)

Розділ 13

Мене чекав приємний сюрприз. Один з юнаків сидів до закінчення моєї зміни. Я навіть трохи почала боятися, що чекає він зовсім не мене. Зміна була важкою. постійний гуркіт, люди, і хто взагалі придумав цілодобові заклади?
Я закривала касу, як помітила постать яка рухається до мене. У руках він тримав книжичку яку я повинна була забрати. 
- Ой я перепрошую, я певне зовсім за Вас забула. - Ну так, звісно я забула, мг. - подумки подумала про себе дівчина.
- Тримайте, юна леді - хлопець передає мені книжичку з розрахунком. - я перепрошую, а скільки вам років? - спершись на стійку цікавився юнак.
- Не з того ви починаєте, хлопче. Яка вам різниця скільки то я маю років, якщо ви і гадки не маєте як мене звуть? - поспіхом випалило дівча та всміхнулася кутиком рота.
- Чому ж немаю, Кате? - він блимнув на неї мутними, синіми очима. Десь в середині він трохи насміхався з дівчини, але на ззовні не смів , то показувати.
Катю трохи вибило це з колії. Як показував її невеличкий досвіт її ім'я мало хто чув і намагався запам'ятати. Його вчинок трішки засмутив Катю, але не зачіпив. Не було там на що ображатися, чесно кажучи втрачати такого кавалера вона не хотіла.
- Я Роман, до речі, якщо тобі ще цікаво і ти не збиралася мене виставити за мою трохи шумну компанію. 
- Ну привіт, Романе, чого тобі потрібно? Ти сидиш тут досить давно вже, враховуючи , що твої друзі пішли годин так 6  тому. - дівча сказавши це почала стрімко поглядати на хлопця, як бутто це було дивоглядками.
Насправді "погляд" - це наше все. Шкіра обвисає, лице вкривається зморжками, осанка псується , фігура вже не така як раніше. Вже не хочеться одягати сукнів, в яких ти почувалася королевою, не хочеться підборів, гульок та кавалерів. Ти мрієш бачити біля себе рідну душу, яка кохає тебе не лише коли вип'є. У погляді ти завше знайдеш того кого покохав, як п'ять так і двадцять п'ять років тому.