Розділ 11

- Хазяйко, не ждала? - говорить Люда ступаючи у хату.
- Проходь раз прийшла - Валентина Василівна промовила.
Давно треба було прийти поговорити, років з двадцять тому.
Знати щеб як то говорить. Валя наче й рада, що прийшла бувша коліжанка, а може й то не коліжанка? Але сердитися вона на неї не хотіла та й толку? Ні Людкиних батьків ні Валіних давно вже не було в живих. Цікава то цифра "двадцять" не так багато, але й не так мало щоб не рахувать.
Двадцять років життя по - молоду то мало, а ось двадцять років життя вже у віках то дуже багато. Філософи вважають, що нащо ти родився якщо не ризикуєш? А я вважаю, що ти за істота така, яка губить своє дорогоціне життя. В середньому жінка народжує вісім годин, виношує дев’ять місяців. Розтяжки, токсикоз, випадіння волосся кінець кінців смерть..
Не витримує серце навантаження. Суспільство вважає якщо ти жінка яка не народжує, ти не жінка. Жінка не може мати кар’єру, роботу, хоббі, лише тому, що вона жінка.
Такі думки почали мати сенс давно ще в далекому вісімнадцятому столітті, тому як так виходить, що жінка це ніхто?
- Як ти, Валь? - питає жінка.
- Як бачиш ще жива. - відповідає та.
Валь, я хочу погорити . Я думаю час настав, наші діти вже дорослі, в мене є онук. Час вже розтавити всі крапки над "ї".
- Що ти хочеш почути, Люд? - образи я на тебе не тримаю вже давно. Діло життєйське, молоде. 
- Може варто сказати дітям? - жінка сама не очікувала, що скаже це так прямо.
- Людо, що клепки взагалі немає? Немає, що казати. - розлютилася Валя.
- Як то немає, коліжанко? -посміхається Люда. - Є нам, що дітям розказати, може те , що брат і сестра вони? 
Нам на той світ скоро. На кого я Сашка покину? Йосип скінчався вже давно, сама знаєш - жінки переглянулися одна на одну та замовкли. Та єднана тиша, лише хвилина, а наче ціла година.
- Не скажу я їй нічого, і тобі не раджу. - Жінка вдало показала, що сусідці час додому.