Встань з колін
Розділ 9
Якось у вікні кафе я помітила вже знайому мені компанію молодиків - військових. Вони прямували до мене. Не знаю чому, але кутиком вуст я посміхнулася. Вони зайшли, вічливо привіталися та попрямували до столику. У закладі поки було не людно тому я взявши меню зробивши вдих попрямувала до молодиків.
- Що будете ? - питаю я вічливо.
Два юнака так жартували, що на мене свою увагу звернули не одразу. Юнаки оглянули мене з ніг до верхівки голови. Сміхом залився весь зал. Я оглядала свою форму, взуття і нервово гадала чи не розмазався мій макіяж.
- Юна леді не переймайтеся своїм зовнішнім виглядом. Ви виглядаєте бездоганно. Мої побратими просто давно не мають клепки та давно не мали дівчат. - доволі вродливий хлопець змів себе опанувати. - ви не могли б підійти згодом.
Я нервово прямую до наступних гостей та швидко приймаю замовлення. Досі нервово споглядаю на столик з юнаками. Беру тацю із стравами та спішу подити замовлення і ледь не врізаюсь в когось. Він хапає мене та підніс. Підіймаю очі та розумію, що я в халепі.
Так це він. Це той молодик - військовий. Я швидко забераю в нього тацю і хочу йди, але молодик хапає мою руку та питає
- Як пройти до вбиральні?
Опускаю очі додолу повертаюсь та кажу :
- Прямо та направо, вбиральня спільння. - і чим хутчіш відношу замовлення і продумую, як його більш не зустріти.
#1738 в Сучасна проза
#5668 в Любовні романи
#2374 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 25.11.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
