Розділ 8

Сумки були дуже важкими, їй на хвильку здалось, що там камінння натомість продуктів. Дівчина не змогла додзвонитись сусідці. Певно та також після нічної. - подумала дівчина та відправилась на автобусну зупинку. Їхати було хвилин десять , якихось 3 зупинки та вона майже в ліжку. Дівчина пам'ятала все, як в тумані. Як піднімалась сходами на четвертий етаж, будинок був старим, тому ліфта немав, як діставала ключі із класичної чорної сумочки. Останнє, що смутно пам'ятала Катя, то було її ліжко на яке вона гепнулась, зразу після того, як поставила сумки в кімнату. Катя навіть не знала чи був хтось в кімнаті, не встигла роздивитись. 
                                                                             

                                                                                ***

Дівчина прокинулась він голосних розмов сусідок. Як виявилось пізніше сталева леді ( іноді Катю так називали дівчата з кімнати, тому що сусідка мало говорила, ніколи не жалілася та була завжди серйозною), проспала цілий день. Прокинувшись по обіді дівчина не розуміла де вона та що взагалі коїлося в її голові та й в кімнаті. 
- Що коїться? -  запитала стривожено дівчина.
- На  університетьську дискотеку - промовила одна із дівчат.
- Ти до речі також ідеш з нами - сказала Наталя. 
- Ти пробач мене , Кать, я була після нічної та вранці розуміла, що повинна встати на пари, тому що викладачі  кидаються , як дикі звірі, але і відмовити тобі не могла. Думала, що зімкну очі на хвильку, а он бач, як вийшло.. - промовила красуючись перед дзеркалом дівчина.
- Нічого, Наталь, я розумію... - насправді Катя не розуміла, в середині своєї доброї душі вона притаїла невеличкий осад.
- Чому  ти вирішила, що я піду з вами? - дивилась серйозним поглядом Катя запитувала Наталю.
- Кать, я знаю , що ти злишся. Давай поговоримо . - Наталя підійшла до ліжка Каті та сіла поруч. 
- Ми тут поговорили з дівчатами трішки про тебе... - далі Ната мовчала. - Я чула яке важке дихання в неї було. 
- Кажи вже. - Я сердилася на Нату та інших дівчат. Так, ми не були ідеальними подружками, але це не привід мене обговорювати.
Наталя не встигла сказати, як в мене продзвенів мій мобільний. Я мала погане припущення і не дарма. Нарешті зявилася Люба. Вистрибнувши з ліжка я вибігла у коридор.
- Алло! - майже крикнула я.
- Так Катю, не кричи , я чую тебе. - мовила сусідка втомленим голосом.
- З вами все добре ? - злякано питаю я.
- Тьоть Люд, ви мене чуєте ? Алло! - я чую в трубці писк апаратів, як у лікарні...
За декілька днів мені зателефонує син  Люди  мій хороший знайомий та кращий друг скаже, що наша сусідка його матір померла від нападу. Похоронили на наступний день після смерті. На диво ми трохи поговорили та виявилося, що в жінки було кволе самопочуття вже довго. Син заплатив і розтин зробили швидко, навіть дуже. Дивно приїжджати додому та розуміти, що вже не буде так як раніше. Немає того життя, яке плекало тебе з народження.