Розділ 7

Їдучи вже до Льовову, дівчина вчила матеріали пар, на носі була сесія, дівча не хотіла розчаровувати маму, тому вчила, попри велике бажання спати. Приїхавши до Львову Катя  мусила бути на роботі через годину, розуміючи, що до гуртожитку заїхати вона не встигне, і підводити напарницю вона не могла. Бідолашна, і так працювала  3 дні підряд поки дівчина була вдома. Взявши речі вона поїхала в кафе. Відпрацюю зміну, визвоню подругу із кімнати, Наталя мені точно допоможе, сама її виручала не раз. - подумала Катя та чим скоріш помчалась до кафе.
Приїхавши Катя зустріла стомлену напарницю Олю. Оля, рада була зустріти Катю  та хотіла , як най швидше піти додому. Катя її розуміла, сама ж була виснежена, до болю розколювалась голова та дуже хотілося спати. Дівчина не подала напарниці вигляду, мовчки одягнула фартушок, заколовши дульку на голові з рудого та пишного волосся, вона  узялась  до роботи.
Кафе в ту пору було місце де молодь збиралась погрітися, тому не дивно, що компаній було багато та різного віку. Катя старанно працювала. В дверях повиднілись силуети доволі старших молодих хлопців. Дівчина не була до них особливою. Відносилась, як і до всіх своїх відвідувачів. Хоча один з них був доволі симпатичний... Вона провела гостей до вільного столику та принесла їм меню.
Боже не вже ще декілька годин і ця зміна накінець закінчиться - її хотілось  розплакатись від роспачу та зрозуміла , що комусь зараз набагато гірше. Ось, як тим молодикам. Наче такі юні, років двадцять  не більше, а вже у військових формах, личила вона кожному з них. Дівчина так зацікавилась, юнаками, що не помітила, як компанія молшодшого віку двічі вже звала її.
- Я взагаліто тебе звав два рази, чому ти так повільно ходиш, прислуго - сказав один з юнаків. - компанія залилася сміхом.
- Я перепрошую, юначе , як Ви смієте до мене так розмовляти?- стриманно сказала дівчина. - Чому тикаєте мені? Чому не вмієте поводити себе в громадському місці? - дівчина знала собі ціну, але не могла втратити роботу, тому не дочекавшись відповіді запитала.
- Що Вам потрібно? - запитала юнака та озирнулась.
Вона лише зараз помітила,що більшість увагу залу була зацікавлена  цієї шумною компанією.
Шумна компанія ще довго заливалась сміхом, тому Катя принесла замовленя до столику та відійшла до вбиральні заспокоїтись, а коли повернулася за столик шумної компанії, юнак вибачився, забрав дрізів та залишив хороші чайові, хоча замовляли вони не так багато. Дівчина немала часу на роздуми, одразу прийнялась за роботу. Останні години тягнулись не мов би дні. Не вже це раннішні промінчики сонця? - питала себе дівчина. Змінна підходила до кінця, в середині душі Катя, була найщасливішою. Мріяла лишень дістатись до гуртожитку та лягти в своє ліжко. Катя зібрала речі, прибрала столики за гостями та привіталася з напарницею Олею.
- Як ти тут ? - запитала Оля
- Я в нормі, не переймайся. - сказала дівчина обійнявши напарницю  та попрямувала до виходу.