І встань… хоча б у сотий раз
1
І встань… хоча б у сотий раз
Ти плачеш… А кому це треба?
Сльозами горя не заллєш.
Йому без тебе добре — в нього небо,
А ти себе у тьму женеш.
Не плач, красуне, ти чарівна,
Хоч сиві скроні — ще жива весна.
Нема тобі на світі рівних,
А сльози — лиш вода сумна.
Згадай, чи ти була щаслива?
Чи дихала на повні груди?
А ти ж робила все можливе
Щасливими були щоб поруч люди.
А як же ти? Чому ти плачеш?
Де ті, кому все віддала?
Чому ти поруч їх не бачиш?
Чому сьогодні ти одна?
Одна. Сльозами гірко вмита,
Нема нікого поруч, як завжди.
Пітьмою ночі ніжно оповита,
Мов тінь блукаєш серед самоти.
Та в серці жевріє ще сила,
Твій подих ще живий, не згас.
Згадай, для чого серце билось, —
І встань! Хоча б і в сотий раз.
Бо ти — жива. І ти все зможеш.
І світ не весь дощем залитий.
З-під болю проростає кожен,
Хто вмів терпіти й гідно жити.
Відредаговано: 21.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
