Глава 29

Юля

Моє серце калатало так сильно, що я чула його у власних вухах. Сцена здавалася величезною, а натовп перед нею — нескінченним морем облич, рук, криків. Прожектори били в очі, освітлюючи все навколо, і в цьому сяйві я стояла поруч із ним. Макс. Я досі не вірила, що це відбувається зі мною.

Ще кілька місяців тому я могла лише мріяти хоч раз торкнутися його руки, хоча б зустрітися поглядом. Я сиділа серед фанатів, тремтіла від захоплення, уявляла, що він помітить мене серед сотень інших. Тоді це було лише легке, солодке почуття симпатії, невинне захоплення. А зараз… тепер я відчувала, що без нього не зможу. Ні дня, ні хвилини. Це не просто закоханість. Це моє життя.

Я стискаю його долоню, і він відповідає таким самим сильним стиском, ніби передає мені свою впевненість. Я відчуваю тепло, яке проходить крізь усе моє тіло. І в ту ж мить я бачу у натовпі знайомі обличчя. Алла й Карина. Вони стоять у другому ряду, розгублені, але щасливі. Карина  прикрила рот рукою, очі блищать від подиву. Алла щось кричить, махаючи руками, і в її очах я бачу — вона пишається мною.

Сльози підступають до очей, але цього разу вони не від болю, а від щастя. Я відчуваю, як у грудях розкривається щось велике, світле. Це кохання, яке виросло з маленької іскри і стало моїм повітрям.

Макс підходить ближче до мікрофону. Його дотик до моєї руки стає ще міцнішим. Я відчуваю, як він тремтить, хоч зовні виглядає впевненим.

Макс

Я вдихнув на повні груди. Переді мною море людей. Тисячі фанів, які прийшли сьогодні, щоб почути мої пісні. Але цього разу я мав сказати їм щось більше, ніж слова з треків.

Я глянув на Юлю. Вона дивилася на мене так, ніби зараз віддамо весь світ лише одне одному. І я зрозумів: настав час.

— Послухайте! — Мій голос пролунав у мікрофоні, заглушуючи крики фанів  — Сьогодні я хочу бути чесним до кінця.

У залі миттєво запала тиша, важка й напружена. Усі чекали, що я скажу далі.

— Ви знаєте мене як співака. Але сьогодні я хочу, щоб ви побачили мене як людину. Людину, яка закохалася.

Шум прокотився залом, хтось закричав, хтось здивовано ахнув. Я відчув, як серце в грудях билося в шаленому ритмі. Але я вже не міг зупинитися.

Я підняв її руку і притягнув ближче:

— Це Юля. І я кохаю її. Справді. До безтями. І нас не розлучить ніщо. Ні чутки, ні хейтери, ні чужі слова. Ні-що!

Зал вибухнув. Хтось кричав від радості, хтось аплодував, хтось знімав усе на відео, розмахуючи телефонами. Було відчуття, ніби хвиля накрила всю арену.

Я нахилився до Юлі й побачив, як по її щоках котяться сльози. Вона посміхалася щиро, широко, так, що ця усмішка світилася сильніше за прожектори. І я не витримав. Я притягнув її до себе й поцілував.

Наш поцілунок був пристрасним, гарячим, справжнім. Не для фото, не для камер — для нас. У цю мить я відчув, як тисячі людей у залі вибухнули криками й оваціями. Хтось почав скандувати моє ім’я, хтось — її.

У натовпі я побачив Карину, яка кричала так, ніби зараз зірве голос:
— Юлькааа! Це неймовірно!

А Алла сміялася крізь сльози:
— Я ж знала, що ви разом! Я ж знала!

Я обійняв Юлю ще міцніше. Вона тремтіла в моїх руках, але це було тремтіння щастя. Її серце билося в унісон із моїм.

Я підняв голову, поглянув у зал і сказав:
— Від сьогодні ми починаємо нову історію. І ви всі — її свідки.

Гул натовпу був таким гучним, що аж сцена вібрувала. Люди плакали, сміялися, обіймали одне одного. Атмосфера була настільки гарячою й щирою, що я зрозумів: цей момент запам’ятають надовго.

Я знову глянув на Юлю. Вона світилося щастям. Її щира посмішка була для мене важливішою за всю славу, за всі овації світу.

Ми ще раз поцілувалися — сильніше, пристрасніше. І на мить увесь світ зник. Були лише ми двоє.

І в цю мить я зрозумів: майбутнє може бути непередбачуваним, але одне залишиться незмінним — моє кохання до неї. І жодна сила у світі не зможе нас розлучити.