Глава 16

Цілий день в університеті я літала десь у своїх мріях. Сиділа на парах, але в голові крутились не теми, які ми вивчали. А Рядки з нової пісні, які самі лилися в уяві. Я уявляла себе в студії, з мікрофоном у руках, а поруч — Макс. Ми разом співаємо, посміхаємось, переглядаємось і творимо щось справжнє. Моє серце відгукувалося кожного разу, коли я згадувала його голос і погляд.

Мене ніби підмінили. Я весь час посміхалась. Настрій був такий хороший, що навіть дощ не зіпсував би його. Подруги теж це помітили.

— Що ти така щаслива? — Алла примружилась, спостерігаючи за мною.

— У неї романтична посмішка. Явно щось або хтось — сказала Карина, підморгуючи.

Я лише знизала плечима, але не стрималась і прошепотіла:

— Ми сьогодні з Максом йдемо в студію. Записуватимемо пісню разом.

— СЕРЙОЗНО?! — обидві вигукнули в один голос так голосно, що половина аудиторії обернулася.

Я засміялась і кивнула. Дівчата мало не підстрибнули на місці. Їм було важливо бачити мене щасливою, і я це відчувала всім серцем.

Навіть після пар, коли ми вже виходили з університету, а до студії лишалося ще трохи часу, я не могла заспокоїтись. Скільки ж разів я міняла образ, переодягалась, переглядала себе в дзеркалі. Все мало бути ідеальним. І так, я трохи спізнилася. Ну добре — трохи більше, ніж трохи.

Макс сидів у студії і гортав щось у ноутбуці. Коли я нарешті зайшла, його брови піднялись, а очі — зосереджено втупились у мене.

— Вибач, я не хотіла змушувати чекати… — почала я, але він перебив мене м’якою посмішкою:

— Всі дівчата змушують себе чекати. Але ти — інша. Не знаю, чим, але інша.

Моє серце пропустило удар. Я відчула, як щоки почали палати. Він підійшов ближче й сказав:

— Ти готова? Покажеш, що маєш?

Я показала йому свої нотатки, наспівала куплет і приспів, які вигадала ще в універі. Макс слухав мовчки. Потім взяв гітару, спробував зіграти мою мелодію… і щось у ньому змінилось. Він підвів очі:

— Це круто. Серйозно. Це справжнє. Ти реально відчуваєш пісню.

Я зітхнула з полегшенням, і в ту ж мить відчула, як хвиля натхнення накриває нас обох. Ми сіли разом, обговорювали кожне слово, кожен звук. Я пропонувала варіанти рим, він — гармонії. Ми сміялись, коли щось не складалось, і плескали один одному, коли знаходили ідеальну строчку.

— Якщо ти ще раз видаси щось таке, я в тебе офіційно краду талант! — жартував Макс, а я просто не могла зупинити щастя в собі.

Години пролетіли непомітно. Нам навіть чай принесли — ми пили його прямо в студії, сидячи на підлозі, і придумували назву для пісні. Я запропонувала "Доторкнись душею" — і Макс замовк, а потім серйозно сказав:

— Це… саме воно.

Перед тим як піти, ми зробили спільне селфі — він настояв. Макс виклав фото в сторіс зі словами: "Сьогодні народжується щось особливе. Стежте за новинами."

Я поверталась додому з легкою втомою і величезним щастям у грудях. Це був не просто день. Це був день, коли мрія вперше насправді торкнулась реальності. І я — стала частинкою чогось важливого.

І, можливо це початок чогось ще більшого....