Глава 15

Я лежала на ліжку, закутавшись у ковдру, і безцільно гортала стрічку в соцмережах. Навчання було позаду, день майже закінчився, а на душі було тепло й затишно. Все здавалося звичайним, поки не з’явилось повідомлення.

Від Макса.

"Ти неймовірна. Твій голос — це щось ангельське. Я от що подумав... хочеш записати зі мною пісню?"

Я аж піднялася й сіла на ліжку. Серце шалено калатало. Я перечитала повідомлення п’ять разів, перш ніж відповісти. Долоні спітніли, думки закрутилися: це серйозно?.. Пісня?.. З ним?..

Через п’ять хвилин мовчання я наважилась:

"Я... я б із задоволенням! Це честь для мене."

І від нього прийшло ще одне смс:

"Тоді зустрінемось завтра після пар? Є одне атмосферне кафе, поговоримо там спокійно."

Наступного ранку я не могла дочекатися початку пар, щоби поділитись з дівчатами новиною. Алла й Карина саме розкладали зошити, як я, не стримуючись, прошепотіла:

— Дівчата… Макс запропонував мені записати з ним пісню.

— Що?! — В один голос вигукнули вони — Ти жартуєш?

— Абсолютно серйозно. Ми сьогодні зустрічаємось у кафе.

Карина мало не випала з крісла:

— Це… Це вже не просто симпатія. Це щось велике!

Алла аж засяяла:

— Ти тільки уяви! Ви разом на сцені, фанати, музика, світло, овації! Юлю, це ж мрія!

Я всміхнулася. Було приємно чути від них щиру підтримку.

Коли ми заходили до аудиторії, Матвій, новенький хлопець, випадково штовхнув Аллу. Вона трохи хитнулася, але втрималась на ногах.

— Вибач, ти в порядку? — Стривожено запитав він.

— Нічого, все добре — Відповіла вона, стискаючи лікоть, але не втрачаючи посмішки.

На парі я знову відчула, як на мені затримався погляд. Матвій. Його погляд був нав’язливий, я нервово стискала ручку. Було ніяково.

На перерві ми обговорювали новий фільм, але Карина раптом перевела тему:

— До речі, Назар учора знову написав. І знаєш що? Він сказав, що сумує. І що хоче приїхати сюди на вихідні.

— Так у вас вже все офіційно — Підморгнула Алла.

— Тааак… — Карина млосно закотила очі — Ну, майже офіційно. Але я в захваті!

Ми посміялись, а я знову подумки повернулась до вечора. Макс. Його повідомлення. Його голос у моїй уяві.

На щастя, пару завершили раніше. Карина поспішила до Назара, Алла залишилась зі мною. Ми повільно йшли вулицею, балакали про все підряд. Я розповіла їй ще раз про деталі листування з Максом. Вона була щиро рада й захоплена.

— І ти зовсім не нервуєш? — Здивувалась вона.

— Чесно? Зовсім. Навпаки — в мені якесь спокійне тепло.

Коли ми дійшли до її дому, вона побажала мені удачі, і я вирушила на зустріч сама.

Кафе виявилось дуже затишним: дерев’яні столики, запах кориці, спокійна музика. Він уже чекав. Сидів біля вікна, круасани й дві кави вже стояли на столику.

Коли я зайшла, він одразу підвівся.

— Ти виглядаєш чудово — Сказав він із посмішкою.

— І ти — Відповіла я тихо, опустивши погляд.

Ми сіли. Круасан виявився із шоколадом. Він помітив, що я посміхаюся.

— Щось не так?

— Просто… Я теж завжди обираю шоколадні — Зізналась я.

— Я ж казав, ми на одній хвилі — Підморгнув він.

Розмова пішла сама собою. Він розповів, як давно мріяв зробити пісню не з черговою зіркою, а з кимось щирим. І коли почув мій кавер — зрозумів: ось вона.

— Я хочу, щоб ця пісня була не просто черговим треком — Сказав він — А чимось таким… що люди пам’ятають серцем.

— Це звучить… дуже по-справжньому — Відповіла я, вдивляючись у кавову піну в чашці.

— Як і ти.

Я підвела погляд. Його очі були серйозні, але м’які. І раптом — він торкнувся моєї руки. Легко, ненав’язливо. Але серце раптом десь підскочило вгору.

І я зрозуміла — щось починається.

Можливо, навіть більше, ніж пісня...