Глава 7

Коли я прочитала його повідомлення, моє тіло буквально затрусилося від радості. Макс Бондар. Запросив. Мене. На прогулянку! Я не могла повірити очам, перечитувала знову і знову. Усередині мене вибухали феєрверки. Це ж... він. Той самий, про кого я мріяла. Я підстрибувала по кімнаті, обіймаючи телефон, а потім просто впала на ліжко і не могла стерти посмішку з обличчя. Це був не просто приємний вечір — це був один із найкращих моментів у моєму житті.

Наступного ранку я ледь дочекалась, поки мама сіла снідати. Серце билося так швидко, що я ледве стримувала себе.

— Мамо… — почала я, намагаючись говорити спокійно — Мене вчора запросив на прогулянку Бондар.

— Який ще Бондар? — вона підняла очі й раптом застигла — Той, з концерту?..

Я кивнула. Очі мами стали круглими від шоку, а я видихнула:

— Після того вечора все змінилось. Я це відчула.

Я дивилася на неї серйозним поглядом, хоча всередині ще панувала ейфорія. Мама уважно вдивлялася в моє обличчя.

— А чому ти стоїш і дивишся в одну точку? — запитала вона.

Я здригнулася. Справді, зависла у власних думках.

— Ой! Та я ж спізнююсь! — схопилася і почала поспіхом доїдати сніданок — Мені треба на пари!

В університеті я буквально влетіла в корпус, шукаючи очима Аллу і Карину. Як тільки побачила їх у холі, одразу підбігла й, не витримавши, випалила:

— Дівчата, мене запросив на прогулянку Бондар!

— Що?! — вигукнули вони в унісон.

Я показала їм повідомлення, і вони, наче змовились, тихенько запищали, прикриваючи рот долонями. Їх очі світилися, і мої теж — від щастя.

— Ти маєш щось шикарне вдягти! — сказала Карина.

— І поводься природно, але трохи загадково — порадила Алла — Щоб він точно не забув цей вечір!

Ми обговорювали майбутню зустріч увесь день. Я думала про кожну дрібничку — зачіску, одяг, парфуми. Вони давали мені поради, сперечалися, що краще: сукня чи джинси, хвилясте волосся чи зібране. Це було смішно й приємно водночас. Але найприємніше — знати, що мене підтримують.

— Знаєш, Юль — сказала раптом Алла  — Це дуже схоже на побачення.

— Та ні — я засміялась і одразу ж відвела очі.

— Юлю — вона подивилась серйозно — ти йому подобаєшся. Це видно. І мені здається, що він тобі теж.

Я не відповіла. Просто посміхнулась. Тому що глибоко в душі вже давно знала: так, подобається. Дуже.